Дисертація доктора філософії. Лазорик Владислав Михайлович. Підвищення зносо- та корозійної стійкості поверхонь деталей і конструкцій нанесенням плазмових покриттів з наноструктурними складовими

Реєстраційний номер

0826U003276, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

10-08-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Підвищення зносо- та корозійної стійкості поверхонь деталей і конструкцій нанесенням плазмових покриттів з наноструктурними складовими

Здобувач

Лазорик Владислав Михайлович,

Керівник Сєліверстов Ігор Анатолійович
Опонент Каплун Павло Віталійович
Опонент Житник Данил Володимирович
Опонент Тотосько Олег Васильович
Рецензент Степанчиков Дмитро Михайлович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Херсонський національний технічний університет

Опис

У дисертаційній роботі виконано аналіз сучасних методів виготовлення композиційних порошків з наноструктурними складовими і визначені ефективні технології для дослідження. Були отримані композиційні порошки на основі самофлюсівного сплаву з додавання нанодисперсного Аl₂О₃ за допомогою фізичного методу отримання композиційних порошків - механічне легування у кульових млинах, яке дозволяє досягати високого ступеня диспергування та рівномірного розподілу компонентів. Також в роботі використовувалися плаковані порошки оксидної кераміки, які отримувались на обладнанні іонно-плазмового нанесення покриттів. В роботі показано, що одним із найбільш ефективних напрямів є застосування плазмових покриттів з використанням композиційних порошків з наноструктурними складовими, які забезпечують формування щільної, однорідної структури з підвищеними фізико-механічними властивостями. Визначено, що традиційні підходи до формування покриттів не завжди дозволяють забезпечити необхідний рівень адгезії, зносостійкості та корозійної стійкості через недостатній контроль мікро- та наноструктури матеріалу. Особливу увагу в роботі приділено дослідженню процесів формування структури плазмових покриттів при введенні наноструктурних компонентів, які впливають на механізми зміцнення матеріалу, зокрема за рахунок дисперсійного зміцнення, зменшення пористості та підвищення щільності покриттів. У роботі досліджено формування мікро- та наноструктури покриттів, їх фазовий склад, пористість, адгезійну міцність і твердість. Встановлено закономірності взаємозв’язку між структурними характеристиками покриттів і їх зносо- та корозійною стійкістю. Для дослідження структури і властивостей покриттів використано комплекс сучасних методів: сканувальну електронну мікроскопію, методи вимірювання мікротвердості, трибологічні випробування та корозійні дослідження в агресивних середовищах. Отримано експериментальні дані щодо впливу наноструктурних складових на механізми зношування та корозійного руйнування покриттів. Встановлено, що введення наноструктурних компонентів дозволяє підвищити зносостійкість покриттів за рахунок зміни механізмів руйнування, зменшення інтенсивності абразивного зношування та підвищення опору утворенню тріщин. Показано, що корозійна стійкість покриттів зростає внаслідок зменшення пористості та збільшення когезійної міцності. У дисертаційній роботі запропоновано підхід до оптимізації кількості наноструктурних фаз з метою формування покриттів із заданими властивостями. Встановлено, що введення наноструктурних компонентів дозволяє підвищити зносостійкість покриттів за рахунок зміни механізмів руйнування, зменшення інтенсивності абразивного зношування та підвищення опору утворенню тріщин. Показано, що корозійна стійкість покриттів зростає внаслідок зменшення пористості та. Запропоновані технологічні рішення можуть бути використані для підвищення ресурсу роботи деталей машин, відновлення зношених поверхонь та захисту конструкцій від корозійного руйнування у машинобудуванні, енергетиці та інших галузях промисловості.

Дата реєстрації

2026-07-09

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-09 / 2026-08-12