Дисертація доктора філософії. Самосійний Ілля Сергійович. Підготовка майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності

Реєстраційний номер

0826U003277, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

02-08-2026

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Підготовка майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності

Здобувач

Самосійний Ілля Сергійович,

Керівник Осадченко Інна Іванівна
Опонент Коляда Наталія Миколаївна
Опонент Столярик Ольга Юріївна
Рецензент Тверезовська Ніна Трохимівна
Рецензент Григоренко Тетяна Володимирівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Опис

Зростання рівня соціальної напруженості, поширення криз у суспільстві та збільшення кількості вразливих груп населення спонукають підвищені вимоги до професійних компетентностей соціальних працівників. У цьому контексті міжособистісна взаємодія є ключовим інструментом у професійній діяльності соціальних працівників, оскільки саме завдяки ефективній комунікації, емпатії та побудові стосунків, заснованих на довірі, забезпечується надання високоякісних соціальних послуг. Це питання набуває особливої актуальності в періоди криз, зокрема військових операцій, вимушеної міграції та психологічної травматизації різних соціальних груп. Соціальні працівники все частіше працюють з отримувачами соціальних послуг, які переживають стрес, втрату або соціальну дезадаптацію, що вимагає високого рівня розвитку комунікативних навичок, регуляції емоцій та вирішення конфліктів. Тому освіта майбутніх спеціалістів повинна виходити за рамки суто теоретичної підготовки та включати розвиток практичних навичок ефективної міжособистісної взаємодії. Крім того, у соціальній роботі зараз відбувається зміна парадигми: перехід до партнерської, клієнтоорієнтованої моделі, в якій отримувачі соціальних послуг розглядаються як активні учасники процесу, що вимагає від соціальних працівників побудови міжособистісної взаємодії на принципах поваги, довіри, етики та професійної рефлексії. Це, водночас, підкреслює необхідність модернізації змісту професійної освіти майбутніх соціальних працівників, з особливим акцентом на розвиток їхніх комунікативних навичок. Схарактеризовано нормативно-правову базу підготовки майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності, що сформована на трьох рівнях: державно-професійному, освітньо-професійному та конкретно-профільному. У процесі аналізу з’ясовано, що: вона не завжди відповідає сучасним вітчизняним суспільним запитам та потребам; конкретних нормативно-правових документів, що забезпечують за кордоном компонент підготовки майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності не виявлено; констатовано відмінні підходи до підготовки майбутніх соціальних працівників за кордоном, зокрема у контексті вимог до абітурієнтів, визначення кваліфікаційних рівнів, затвердження програм професійної підготовки та програм професійного розвитку і післядипломної освіти; сфера соціальної роботи в Україні нормативно-правово забезпечена відповідно до світових стандартів, однак потребує постійного оновлення. Готовність майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності у дослідженні схарактеризована як результат навчання у ЗВО, здатність демонструвати загальні та професійні компетентності, необхідні для встановлення конструктивного спілкування з клієнтами та іншими учасниками соціального процесу на основі партнерства, принципів гуманності, толерантності, з метою досягнення ефективних результатів соціальної роботи. Визначено компоненти (мотиваційно-ціннісний, когнітивний та операційно-діяльнісний), критерії (адаптативність, гнучкість у спілкуванні; критичність мислення; комунікативність; емоційний інтелект; психоемоційна саморегуляція; здатність до саморозвитку; розуміння соціальних процесів; розуміння потреб клієнта; етичність поведінки; загальна готовність до професійної діяльності), показники та рівні (початковий, середній та вищий) готовності майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності: стимулювання ціннісно-рефлексійного ставлення до професійного саморозвитку у міжособистісній взаємодії; удосконалення змісту зазначеної підготовки на засадах міждисциплінарного, компетентнісного, комунікативного та психопедагогічного підходів; організація практикоорієнтованого освітнього простору шляхом: а) впровадження інноваційних та удосконалених традиційних форм, методів та засобів навчання, передусім для розвитку комунікативності; б) пріоритетності методів розвитку емоційного інтелекту та саморегуляції психоемоційних станів; в) інтеграції аудиторної та позааудиторної роботи контексту міжособистісної взаємодії на основі реальних прикладів міжособистісної взаємодії у соціальній роботі. Підтверджено, що реалізація обґрунтованих педагогічних умов забезпечує значне підвищення рівня готовності майбутніх соціальних працівників до міжособистісної взаємодії у професійній діяльності.

Дата реєстрації

2026-07-09

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-09 / 2026-07-09