Реєстраційний номер
0826U003296, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Державно-церковні відносини в Федеративній Республіці Німеччині (політико-правовий аспект)
Здобувач
Юрош Владислав Владиславович,
Керівник Палінчак Микола Михайлович
Опонент Добродум Ольга Вікторівна
Опонент Саган Олександр Назарович
Рецензент Бокоч Вікторія Михайлівна
Рецензент Стеблак Діана Михайлівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний унiверситет"
Опис
У дисертаційній роботі здійснено комплексне політологічне дослідження державно-церковних відносин у Федеративній Республіці Німеччина як фундаментального чинника забезпечення соціальної стабільності, демократичної стійкості та правопорядку в умовах сучасної ліберальної держави. Узагальнено теоретико-методологічні підходи до концептуалізації моделей взаємодії держави й релігійних інституцій у контексті європейських правових стандартів, доктрини «світоглядної нейтральності» та глобальних процесів секуляризації.
Обґрунтовано вплив конституційного принципу світоглядної нейтральності держави на структуру політичної взаємодії з релігійними інститутами та доведено спроможність цієї взаємодії виконувати інтеграційну функцію в умовах сучасної демократії. Встановлено причинно-наслідковий зв’язок між правовим статусом релігійних громад (включно з їхнім публічно-правовим статусом) та механізмами реалізації основоположних демократичних свобод, що забезпечують тонкий баланс між інтересами держави, національним правопорядком та автономією конфесій. Доведено, що кооперативна модель державно-церковних відносин актуалізується через складне поєднання правових, інституційних і соціальних інструментів, сприяючи зміцненню стійкості демократичних інститутів та запобіганню радикалізації суспільно-політичного простору.
Проаналізовано багаторівневі механізми фінансово-економічної взаємодії держави та церкви, зокрема детально досліджено інститут «церковного податку» (Kirchensteuer) як унікальний елемент регуляторної політики ФРН. Визначено роль цього інституту не лише у забезпеченні фінансової автономії релігійних організацій, а й у консолідації їхнього впливу на розвиток соціальної держави. Показано, що механізми оподаткування виступають дієвим інструментом корпоративної відповідальності релігійних громад, що безпосередньо впливає на рівень їхньої залученості до надання суспільно значущих послуг, фінансування благодійних ініціатив та підтримку соціальної інфраструктури.
Досліджено роль релігійних організацій в освітньому просторі та процесах соціальної інтеграції, де церква виконує функції суб’єкта формування ціннісних орієнтирів та модератора міжрелігійного діалогу. Установлено, що участь релігійних інститутів у реалізації державних освітніх програм (зокрема, функціонування теологічних факультетів у державних університетах та викладання релігієзнавства у школах) сприяє вихованню громадянської відповідальності та розвитку людського капіталу. Доведено, що релігійні організації виступають ключовим партнером держави у процесах інтеграції мігрантів, адаптації вимушено переміщених осіб та підтримці соціально вразливих верств населення, що підвищує загальний рівень суспільної злагоди.
Обґрунтовано доцільність міждисциплінарного підходу до аналізу державно-церковних відносин, зокрема із залученням інструментарію порівняльної політології, конституційного права, соціології релігії та політичної культурології. Визначено методологічні засади інтерпретації кооперативної моделі як політичного інструменту, що забезпечує моделювання партнерських відносин та формування стратегій суспільної консолідації. Наголошено на інституційній та історичній зумовленості державно-церковної взаємодії, яка дозволяє підтримувати діалог з різними конфесійними традиціями, навіть у межах секуляризованого суспільства.
Окреслено вплив інституційної кооперації на динаміку політичних процесів та конструювання взаємодії держави із громадянським суспільством. Виявлено специфіку взаємодії релігійних інституцій із державними механізмами, що сприяє формуванню багатошарової моделі партнерства, яка ефективно амортизує виклики мультикультуралізму та глобалізації.
Визначено типологічні ознаки німецької моделі державно-церковних відносин, зокрема її здатність виконувати регуляторні, соціально-стабілізаційні й комунікативні функції у сучасній демократичній державі. Уточнено закономірності інтеграції релігійних інституцій у державну систему та їхню участь у процесах забезпечення національної єдності й правової визначеності. Сформульовано концепцію державно-церковного партнерства як цілісної категорії сучасної політичної практики, що забезпечує ефективне структурування відносин у багатоконфесійному суспільстві та може слугувати нормативним орієнтиром для вдосконалення державної політики в Україні.
Дата реєстрації
2026-07-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-09 / 2026-09-03
