Дисертація доктора філософії. Колісник Сергій Володимирович. Безгосподарське використання земель в Україні: кримінологічна характеристика та протидія

Реєстраційний номер

0826U003317, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

09-07-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Безгосподарське використання земель в Україні: кримінологічна характеристика та протидія

Здобувач

Колісник Сергій Володимирович,

Керівник Турлова Юлія Анатоліївна
Опонент Чечерський Віктор Іванович
Опонент Тичина Дмитро Михайлович
Опонент Мовчан Роман Олександрович
Рецензент Кулинич Павло Федотович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є одним із перших в українській юридичній науці самостійним комплексним дослідженням, що формує цілісну систему наукових знань про засади протидії безгосподарському використанню земель в Україні на основі її кримінологічної характеристики. Розділ 1 дисертації присвячений ретроспективному аналізу стану дослідження феномену безгосподарського використання земель та протидії йому в Україні. Зважаючи на відсутність цільових, специфікованих наукових досліджень безгосподарського використання земель як кримінологічного феномену обґрунтована наявність актуального наукового запиту на комплексне сучасне дослідження феномену, кримінологічної характеристики, детермінації та протидії безгосподарському використанню земель в Україні. Надано характеристику безгосподарському використанню земель як об’єкту кримінологічного аналізу. Сформовано вузьке та широке її бачення. Відповідно до першого безгосподарське використання земель розуміється як екологічно деструктивна кримінальна практика у сфері землекористування, діяльнісними проявами якої є: невиконання або неналежне виконання власниками земельних ділянок або землекористувачами обов’язку охорони земель під час здійснення господарської діяльності, що має своїм наслідком деградацію ґрунтів; пасивна протиправна поведінка спеціально зобов'язаних суб'єктів (для яких встановлено обов'язок проведення рекультивації порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину земель), яка полягає у бездіяльності щодо запобігання розвитку екологічно небезпечної ситуації та невжиття необхідних заходів для її стримування і недопущення шкідливих наслідків і, відтак, незапобігання завданню шкоди землям як об’єкту кримінально-правової охорони. Широке бачення безгосподарського використання земель репрезентує його як різновид екологічної злочинності, що проявляється у відносно масових і стійких кримінальних практиках у сфері землекористування, а також акцесорних і супутніх до нього форм кримінальної активності. Акцентування соціальної уваги на безгосподарському використанні земель шляхом криміналізації таких діянь зумовлене небезпечністю та поширеністю посягань у сфері землекористування, що негативно впливає на якісні параметри земель, створює загрозу одночасно екологічній, економічній та продовольчій безпеці держави та являють собою результат конфлікту між економічною та екологічною складовими землекористування, джерелами якого є суперечності між прагненням отримати максимальну вигоду від використання земельних ресурсів і вимогами щодо охорони земель. З’ясовано, що чинна назва та диспозиція ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України не відповідають принципам правової визначеності, ясності та недвозначності термінології. Аргументовано доцільність побудови диспозиції ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України як бланкетної, в якій діяння сформульовано найбільш узагальнено з відсиланням до приписів земельного законодавства. Аргументовано доцільність диференціації кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель шляхом введення у склади кримінальних правопорушень кваліфікуючих ознак. Звернуто увагу на наявність певних законодавчих прогалин у частині регламентації відповідальності за вчинення безгосподарського використання земель на особливо охоронюваних природних територіях, а саме в зоні надзвичайної екологічної ситуації та на особливо цінних землях. Запропоновано відповідні зміни у ст. 254 Кримінального кодексу України. Розділ 2 присвячено кримінологічному аналізу сучасного стану і тенденцій безгосподарського використання земель в Україні. З’ясовано відповідні абсолютні, середні та відносні показники, зокрема його рівень, інтенсивність, динаміку, структуру та географію. Показники динаміки протягом 2002–2024 рр. засвідчують хвилеподібні зміни в кількості облікованих кримінальних правопорушень на тлі стійкої загальної тенденції до їх зростання. Розраховане значення середнього темпу зростання облікованих кримінальних правопорушень становить 117,6 %, значення спеціального коефіцієнта безгосподарського використання земель на індекс розрахунку 1 млн. осіб – 1,38. Визначені та кількісно оцінені частки найбільш поширених форм вчинення безгосподарського використання земель: створення штучних водойм (69,8 %); випалювання деревного вугілля (13,2 %); зняття поверхневого шару земель при незаконному видобуванні корисних копалин (9,3 %). Застосування методу експертних оцінок дало змогу оцінити рівень латентності безгосподарського використання земель – 85,5 %. Визначено найбільш латентні його форми та фактори латентності. Визначено регіони з найвищими показниками інтенсивності безгосподарського використання земель: найбільші значення спеціальних коефіцієнтів мають Тернопільська (12,6), Рівненська (10,1), Хмельницька (8,2), Чернівецька (8), Волинська (7,9).

Дата реєстрації

2026-07-09

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-09 / 2026-08-31