Дисертація доктора філософії. Зернецький Федір Аркадійович. Акварельний живопис в образотворчому мистецтві України ХХ – початку ХХІ століття: стилістичні традиції та сучасні мистецькі практики

Реєстраційний номер

0826U003393, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

03-07-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Акварельний живопис в образотворчому мистецтві України ХХ – початку ХХІ століття: стилістичні традиції та сучасні мистецькі практики

Здобувач

Зернецький Федір Аркадійович,

Керівник Рева Тетяна Сергіївна
Опонент Копієвська Ольга Рафаілівна
Опонент Дяченко Алла Володимирівна
Рецензент Михальчук Вадим Володимирович
Рецензент Юр Марина Володимирівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Опис

У дисертації здійснено комплексне мистецтвознавче дослідження еволюції акварелі як самостійного виду станкового живопису в художньому процесі України. Виявлено закономірності формування стилістичних традицій української акварелі, проаналізовано їх трансформацію у ХХ столітті та визначено новаторські практики початку ХХІ століття в умовах глобалізації й цифровізації мистецтва. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації історико-мистецького матеріалу щодо розвитку української акварелі, переосмислення її як автономного художнього медіуму та дослідження сучасних процесів інтеграції українських митців у міжнародний мистецький простір. Попри наявність праць, присвячених окремим художникам і періодам, комплексне дослідження розвитку акварельного живопису ХХ – початку ХХІ століття досі відсутнє. Метою роботи є комплексний аналіз розвитку акварельного живопису в образотворчому мистецтві України ХХ – початку ХХІ століття, виявлення стилістичних трансформацій і визначення його місця в сучасному художньому процесі. Об’єкт дослідження – український акварельний живопис зазначеного періоду. Предмет – стилістичні традиції, художньо-пластичні особливості та сучасні мистецькі практики українських акварелістів. У першому розділі обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження, проаналізовано українські й зарубіжні праці з історії акварелі, творчості художників, регіональних шкіл і виставкової діяльності. Систематизовано джерельну базу, що охоплює каталоги виставок, періодичні видання, художні альбоми та електронні ресурси. Уточнено поняття «акварельний живопис», «стилістична традиція», «художня практика», «індивідуальна манера». Методологічну основу становлять історико-мистецтвознавчий, формально-стилістичний, іконографічний, порівняльний, культурологічний і системний методи. Другий розділ присвячено розвитку акварельного живопису України ХХ століття. Проаналізовано становлення професійної школи акварелі в контексті академічної освіти та взаємодії з народним декоративним мистецтвом. Виявлено синтез академічного рисунка, колористичної експресії та орнаментальності як основу національної стилістики. Досліджено функціонування акварелі в умовах радянської ідеології, її місце в системі соцреалізму, а також новаторські пошуки шістдесятників і представників неофіційного мистецтва, які розширили художні можливості техніки. Висвітлено розвиток акварелі в період незалежності України, зростання індивідуалізації стилю, пленерного руху, тематичної композиції, абстрактних і метафоричних форм. У третьому розділі досліджено сучасний етап розвитку української акварелі. Проаналізовано розширення технічних можливостей завдяки змішаним технікам, великому формату, експериментам із фактурою паперу та авторськими технологіями. Висвітлено інтеграцію українських художників у міжнародний мистецький простір через виставки, симпозіуми, бієнале та професійні творчі спільноти. Окрему увагу приділено впливу цифрових технологій, використанню онлайн-галерей, соціальних мереж і віртуальних експозицій як нових засобів презентації та комунікації. У висновках доведено, що український акварельний живопис ХХ – початку ХХІ століття пройшов шлях від допоміжної техніки до самодостатнього й концептуально насиченого виду мистецтва. Виявлено спадкоємність стилістичних традицій та їх адаптацію до сучасних соціокультурних умов. Сучасні мистецькі практики розширюють художні можливості акварелі та сприяють її інтеграції у світовий культурний і цифровий простір. Наукова новизна полягає у системному аналізі еволюції української акварелі, уточненні періодизації її розвитку та визначенні місця акварельного живопису в структурі сучасного образотворчого мистецтва України. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання в освітньому процесі, підготовці наукових публікацій, каталогів виставок і мистецьких проєктів.

Дата реєстрації

2026-07-13

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-13 / 2026-07-13