Реєстраційний номер
0826U003439, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Контроль оксидативного стресу у пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST
Здобувач
Сиворакша Олександр Олександрович,
Керівник Дзюба Дмитро Олександрович
Опонент Черній Володимир Ілліч
Опонент Колтунова Ганна Борисівна
Рецензент Руденко Юлія Володимирівна
Рецензент Постернак Геннадій Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Дисертаційна робота присвячена вивченню можливостей оптимізації анестезіологічного забезпечення у пацієнтів із гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST під час ургентного перкутанного коронарного втручання зі стентуванням коронарних артерій. Основну увагу зосереджено на взаємозв’язку між методом аналгоседації, інтраопераційною гемодинамічною відповіддю, інтенсивністю больового синдрому, психоемоційним напруженням та динамікою маркерів оксидативного стресу.
Актуальність роботи зумовлена тим, що у пацієнтів зі STEMI ургентне відновлення коронарного кровотоку є ключовим етапом лікування, однак реперфузія може супроводжуватися додатковим ушкодженням міокарда. Одним із провідних механізмів цього процесу є активація оксидативного стресу, що проявляється дисбалансом між утворенням активних форм кисню та можливостями антиоксидантного захисту. У цих умовах біль, тривога, тахікардія та симпатоадреналова активація можуть підвищувати потребу міокарда в кисні й погіршувати перебіг періопераційного періоду. Тому оптимізація аналгоседації під час ургентного коронарного стентування має не лише симптоматичне, але й патофізіологічне значення.
Дослідження було побудовано на порівняльному аналізі трьох варіантів анестезіологічного забезпечення у пацієнтів із гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST. У І групі застосовували стандартну аналгоседацію з використанням діазепаму та фентанілу. У ІІ групі використовували мультимодальну малоопіатну схему, що включала фентаніл, пропофол, парацетамол і лідокаїн. У ІІІ групі застосовували аналогічну мультимодальну схему з додаванням едаравону як препарату з потенційною антиоксидантною дією.
До дослідження було включено 90 пацієнтів зі STEMI, яким у 2020-2024 роках виконували ургентне перкутанне коронарне втручання зі стентуванням коронарних артерій. Пацієнтів було розподілено на три групи по 30 осіб. На етапі включення до дослідження групи були зіставними за основними демографічними, антропометричними та клініко-анамнестичними характеристиками, що забезпечувало коректність подальшого міжгрупового порівняння. Серед супутніх станів найчастіше реєстрували артеріальну гіпертензію, дисліпідемію, надмірну масу тіла, цукровий діабет 2 типу та хронічне обструктивне захворювання легень. Систолічна функція лівого шлуночка також була порівнянною між групами.
У роботі застосовано загальноклінічні, інструментальні, лабораторні та статистичні методи дослідження. Інтраопераційний моніторинг включав оцінку частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, середнього артеріального тиску, сатурації периферичної крові киснем та електрокардіографічних показників. Інтенсивність болю визначали за шкалами NRS та VAS, рівень седації - за шкалою Ramsay, тривожність - за субшкалою HADS-A. Лабораторна частина передбачала визначення маркерів оксидативного стресу, антиоксидантного захисту, міокардіального ушкодження та нейроендокринної стрес-реакції, зокрема малонового діальдегіду, супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, КФК-МВ та кортизолу.
Під час аналізу інтраопераційної гемодинаміки встановлено, що у пацієнтів контрольної групи під час коронарного стентування частота серцевих скорочень була вищою порівняно з групами мультимодальної аналгоседації. У І групі середня ЧСС під час стентування становила 95,0 ± 19,1 уд/хв, тоді як у ІІ групі - 78,9 ± 15,6 уд/хв, а у ІІІ групі - 76,9 ± 10,5 уд/хв. Частота тахікардії понад 100 уд/хв також була найбільшою у І групі, що свідчило про більш виражену стрес-індуковану гемодинамічну відповідь при стандартній аналгоседації.
Оцінка больового синдрому показала перевагу мультимодальних схем саме в інтраопераційному періоді. За шкалою NRS інтенсивність болю становила 6,53 ± 2,06 бала у І групі, 5,23 ± 1,68 бала у ІІ групі та 4,77 ± 1,83 бала у ІІІ групі. За шкалою VAS отримано подібну закономірність: 6,83 ± 1,90 бала у І групі проти 5,30 ± 1,58 та 5,33 ± 1,73 бала у ІІ та ІІІ групах відповідно. Це підтверджує кращий контроль інтраопераційного больового синдрому при застосуванні мультимодального анестезіологічного забезпечення.
Рівень тривожності за HADS-A також залежав від методу анестезіологічного забезпечення. В інтраопераційному періоді найвищі показники тривожності спостерігали у І групі - 18,07 ± 1,68 бала, тоді як у ІІ групі цей показник становив 15,43 ± 2,22 бала, а у ІІІ групі - 15,33 ± 2,45 бала.
Дата реєстрації
2026-07-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-13 / 2026-10-12
