Дисертація доктора філософії. Шило Ірина Вікторівна. Кримінально-правові засади відповідальності за проступки

Реєстраційний номер

0826U003458, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

16-07-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Кримінально-правові засади відповідальності за проступки

Здобувач

Шило Ірина Вікторівна,

Керівник Світличний Олексій Олексійович
Опонент Рябчинська Олена Павлівна
Опонент Шкута Олег Олегович
Опонент Волкова Юлія Анатоліївна
Рецензент Школа Сергій Миколайович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний технічний університет "Дніпровська політехніка"

Опис

У дисертації здійснено комплексне дослідження інституту кримінального проступку в Україні як результату еволюції національної моделі диференціації кримінальної відповідальності та процесуальних форм досудового розслідування. Робота охоплює історико-правові передумови формування категорії кримінального проступку, аналіз доктринальних підходів до його поняття та критеріїв відмежування, порівняльно-правове зіставлення із зарубіжними моделями, досліджено склад кримінального проступку, розглянуто місце кримінального проступку в Загальній та Особливій частині Кримінального кодексу України, а також проведено емпіричне оцінювання практики реалізації інституту у 2020–2025 роках на підставі статистичних показників. Емпіричний блок дослідження ґрунтується на аналізі динаміки питомої ваги кримінальних проступків у структурі зареєстрованих кримінальних правопорушень та показників процесуального «завершення» проваджень. Побудована в дослідженні діаграма коливань питомої ваги кримінальних проступків у 2020–2025 роках наочно демонструє нестабільність їх частки та загальну тенденцію до поступового зменшення після 2021 року. Обґрунтовано, що зниження питомої ваги проступків у 2022–2025 роках зумовлене не лише змінами криміногенної ситуації в умовах воєнного стану, а й трансформацією кримінально-правової кваліфікації окремих діянь: у низці випадків діяння, які у мирний час кваліфікувалися як кримінальні проступки, за наявності ознаки вчинення в умовах воєнного стану переходять у категорію злочинів, що впливає на статистичну картину та вимагає обережності у висновках щодо «реального» зниження рівня відповідної протиправності. Історико-правовий блок дослідження засвідчив, що формування інституту кримінального проступку є результатом тривалої еволюції підходів до диференціації кримінальної відповідальності та гуманізації кримінально- правового реагування. Показано, що розвиток класифікації кримінальних правопорушень у національному праві характеризується переходом від перелікових моделей до системного підходу, де ключовим формальним критерієм виступає вид і межі покарання, хоча матеріальний критерій ступеня суспільної небезпечності залишається дискусійним і нормативно невизначеним. Порівняльно-правовий аналіз підтвердив, що аналоги кримінального проступку є усталеними в різних правових системах, а спільними тенденціями виступають: розмежування кримінальних правопорушень за тяжкістю, запровадження спрощених процедур для менш суспільно небезпечних діянь та орієнтація на пропорційність реагування. Доведено, що українська модель загалом корелює із загальноєвропейськими підходами, однак потребує подальшого нормативного уточнення з метою уникнення правової невизначеності.

Дата реєстрації

2026-07-13

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-13 / 2026-07-16