Реєстраційний номер
0826U003489, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Князь Василь-Костянтин Острозький в історіографії і джерелах: суспільно-політична діяльність та культурна спадщина
Здобувач
Литвин Олександр Сергійович,
Керівник Денисюк Жанна Захарівна
Опонент Атаманенко Віктор Борисович
Опонент Щербак Віталій Олексійович
Рецензент Родінова Наталія Леонідівна
Рецензент Філіна Тетяна Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
У дисертації досліджено постать князя Василя-Костянтина Острозького в історіографії та джерелах. Предметом дослідження стали джерельне відображення й історіографічні інтерпретації його життєвого шляху, політичної діяльності, релігійної місії, внеску в розвиток освіти, культури та книговидання.
Встановлено, що комплексних дисертаційних досліджень, присвячених історичній постаті князя Василя-Костянтина Острозького як одному з найвизначніших політичних, культурних і релігійних діячів українських земель XVI – початку XVII ст., досі бракує.
Проаналізовано широку історіографічну базу – від православної полемічної літератури до сучасних наукових праць. Показано, що оцінки постаті князя в працях Михайла Максимовича, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Грушевського, Івана Франка, Івана Огієнка та інших були неоднозначними: від возвеличення до критики, особливо щодо його ставлення до Люблінської та Берестейської уній. Встановлено, що російська й радянська історіографія формувала ідеологізований образ князя як прибічника союзу з Московією та «захисника руської народності».
З’ясовано, що в українській історіографії доби незалежності посилився інтерес до постаті князя та відбулося переосмислення його історичної ролі. Проаналізовано праці Наталії Яковенко, Василя Уляновського, Леоніда Тимошенка, Петра Кралюка, Петра Сауха, Юрія Мицика, Петра Кулаковського, Ірини Ворончук, Сергія Плохія та інших, у яких князь постає державним діячем, оборонцем православ’я, меценатом культури й освіти. Окремо розглянуто дослідження молодих науковців, що розширюють знання про діяльність роду Острозьких.
Доведено, що суперечливість історіографічних оцінок зумовлена обмеженістю джерельної бази, впливом політичних та ідеологічних чинників, а також різними методологічними підходами. Це визначає необхідність подальшого комплексного дослідження постаті князя.
Охарактеризовано роль династії Острозьких як носіїв політичної, військової та культурної традиції України литовсько-польської доби. Систематизовано відомості про походження, генеалогію та найвідоміших представників роду.
Проаналізовано історіографічні оцінки політичної й військової діяльності Василя-Костянтина Острозького. Спростовано твердження про відсутність у нього військових здібностей, показано його участь у військових кампаніях, продовження родинних традицій служіння та відповідальність за захист українських земель.
Обґрунтовано визначальну роль князя у розвитку освіти, культури та книговидання. Доведено, що він був представником української аристократії, яка прагнула зберегти власну культурно-релігійну ідентичність у складі Речі Посполитої.
Досліджено релігійну діяльність князя та його духовну місію. Він створив Острозький навчально-науковий центр як осередок православ’я, підтримував будівництво храмів і монастирів, розвиток братств, церковного книговидання та полемічної літератури, сприяв піднесенню богословської освіти. Особливо вагомою була його роль у протидії Берестейській унії, завдяки чому сучасники називали його «захисником православ’я».
Визначено місце князя в колективній історичній пам’яті та національно-культурному відродженні. Його діяльність стала прикладом поєднання державницького мислення, релігійної відданості та культурного меценатства, а її результати – відродження Острозької академії, популяризація Острозької Біблії, використання історичної спадщини князя у військово-патріотичному вихованні – залишаються актуальними.
Проаналізовано джерельну базу дослідження, що охоплює офіційно-правові акти, сеймові документи, королівські привілеї, дипломатичні матеріали, судово-адміністративну документацію, листування, літописи, хроніки, стародруки, полемічні твори, археологічні пам’ятки та музейні колекції.
Окреслено перспективи подальших досліджень: розширення джерельної бази за рахунок неопублікованих архівних матеріалів; поглиблене вивчення взаємин князя з Московією; порівняльний аналіз освітньої моделі Острозької академії; реконструкція інтелектуального середовища Острога; дослідження Острозької Біблії як культурного феномена; популяризація та цифрове збереження історико-культурної спадщини князя.
Дата реєстрації
2026-07-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-13 / 2026-07-14
