Реєстраційний номер
0826U003502, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Кримінологічна інформація у правовому механізмі запобігання кримінальним правопорушенням у сфері виконання покарань України
Здобувач
Дмитрієнко Юлія Сергіївна,
Керівник Конопельський Віктор Ярославович
Опонент Гритенко Оксана Анатоліївна
Опонент Левченко Юрій Олександрович
Рецензент Чекмарьова Ірина Миколаївна
Рецензент Теслюк Ірина Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський державний університет внутрішніх справ
Опис
Дану дисертаційну роботу присвячено з’ясуванню сутності та змісту кримінологічної інформації у правовому механізмі запобігання кримінальним правопорушенням у сфері виконання покарань України. На цій підставі визначено її роль у кримінально-виконавчій діяльності, проблеми реалізації у зазначеній галузі суспільних відносин та запропоновані науково обґрунтовані заходи,
спрямовані на їх вирішення та удосконалення у цілому правового механізму з цього питання.
Зокрема, встановлено, що у низці норм кримінально-виконавчого законодавства України закріплено конкретні положення, що безпосередньо стосуються використання у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених кримінологічної інформації (при формуванні індивідуальних програм соціально виховної роботи з цими особами, розробці спеціальних індивідуальних програм
виховного, психотерапевтичного та корегуючого характеру; складанні індивідуальних програм підготовки засуджених до звільнення; т. ін.).
Крім цього, акцентовано увагу на тих проблемах, які детермінують неповнотою, формальністю та односторонністю підходів персоналу органів та установ виконання покарань до використання кримінологічної інформації у процесі виконання – відбування покарань, що у свою чергу, сприяє вчиненню кримінальних та інших правопорушень з боку засуджених, а також знижує рівень
ефективності кримінально-виконавчої діяльності.
Встановлено, зокрема, що саме через зазначені прогалини щорічно суб’єктами вчинення злочинів у сфері виконання покарань стають особи, що не перебували на профілактичних обліках установ виконання покарань, тобто такі із них, щодо яких була відсутня кримінологічно значуща інформація про їх протиправні наміри і поведінку, а також їх реалізацію у певному місці, часі та
обстановці.
З’ясовано також сутність і зміст поняття «кримінологічна інформація у правовому механізмі запобігання кримінальним правопорушенням у сфері виконання покарань», яке містить у собі елементи не тільки теоретичного, але й прикладного характеру, що можуть слугувати основою для удосконалення законодавчих та інших нормативно-правових підходів, які пов’язані з предметом даного наукового дослідження.
Зокрема, теоретичне значення виведеного у цьому підрозділі дисертації поняття полягає у тому, що таким чином розширені межі науково-прикладних знань про потенційні можливості кримінологічної інформації у змісті діяльності, пов’язаної із запобіганням злочинності у цілому та вчиненню конкретних кримінальних правопорушень, зокрема, а також щодо місця та ролі даного виду відомостей у правовому механізмі з означених напрямів соціальної профілактики.
Натомість, практична цінність сформульованої кримінологічної категорії виражається у тому, що з урахуванням отриманих результатів аналізу її системоутворюючих ознак можна здійснювати відповідні заходи щодо удосконалення на законодавчому рівні в Україні існуючих правових засад і підстав використання кримінологічної діяльності у запобіжній діяльності у сфері виконання покарань.
З’ясовано сучасний стан використання кримінологічної інформації у правовому механізмі запобігання кримінальним правопорушенням у сфері виконання покарань України, а також визначені у зв’язку з цим негативні тенденції, які впливають на вказаний вид діяльності, а саме:
а) тільки у 33% у загальній структурі злочинності, яка щорічно реєструється у сфері виконання покарань, припадає на засуджених, які перебували на профілактичних обліках УВП;
б) все частіше у структурі злочинів, які вчиняються персоналом ДКВС України у зазначеній галузі суспільних відносин, суб’єктами є середній та старший начальницький склад (ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України») – відповідно, 35% та 20%;
в) у сучасних законодавчих актах та науковій літературі нерідко замість терміну «запобігання» вживається слово «протидія», що, у свою чергу, знижує роль кримінологічної інформації у запобіжній діяльності, включаючи й сферу виконання покарань;
г) не дивлячись на те, що в умовах воєнного стану в Україні з’явились нові категорії засуджених (колаборанти (ст. 111-1 КК); особи, які здійснювали пособництво державі-агресору (ст. 111-2 цього ж Кодексу); суб’єкти, які перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України та військових формувань (ст. 114-1 вказаного Кодексу) тощо), досі вони не тільки не стали потенційними об’єктами профілактичних обліків УВП (розділ ХХІІІ ПВР УВП) за формальними ознаками (у силу їх підвищеної суспільної небезпеки, але й відносяться до об’єктів адміністративного нагляду, який встановлюється за засудженими, що звільняються з місць позбавлення волі;
ґ) через зазначені та інші обставини фактично незмінним на протязі досліджуваного у цій роботі періоду є рівень рецидивної злочинності в нашій державі (24% у структурі всіх зареєстрованих кримінальних правопорушень), суб’єктами вчинення яких є раніше судимі особи.
Дата реєстрації
2026-07-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-13 / 2026-09-10
