Дисертація доктора філософії. Шевченко Артем Валерійович. Принципи та прийоми формування адаптивного житлового середовища

Реєстраційний номер

0826U003503, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

04-09-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Принципи та прийоми формування адаптивного житлового середовища

Здобувач

Шевченко Артем Валерійович,

Керівник Вадімов Вадім Митрофанович
Опонент Смірнова Ольга В'ячеславівна
Опонент Губанов Олексій Володимирович
Опонент Цимбалова Тетяна Анатоліївна
Рецензент Дмитренко Андрій Юрійович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

Опис

Тема дисертації «Принципи та прийоми формування адаптивного житлового середовища». Згідно окреслених завдань в роботі з’ясовано стан вивченості питання на даному етапі дослідження й сформульоване поняття «адаптивне житлове середовище»; проаналізовано еволюцію формування адаптивного житлового середовища у вітчизняній і закордонній практиці; сформульовано методику даного дослідження; виявлено передумови формування адаптивного житла; з’ясовано існуючі засоби й технічні можливості формування об’єкта  дослідження; розроблено принципи та прийоми формування адаптивного житлового  середовища. Вступ містить обґрунтування актуальності теми, мету та цілі роботи, об’єкт і предмет дослідження, завдання, методологічні засади й методи, наукову новизну, хронологічні та територіальні межі, теоретичне та практичне значення дослідження, апробацію його результатів. У першому розділі: «Передумови формування адаптивного житлового середовища» з’ясовано змістовну сутність терміну «адаптивне житлове середовище», проведено аналіз сучасного стану вивченості адаптивного житлового середовища, виявлено передумови формування адаптивного житлового середовища у вітчизняній та закордонній практиці. Виявлено теоретичні концепції та течії, пов’язані зі створенням вільно змінного житлового середовища. Сформовано термін «адаптивне житлове середовище» як сукупність властивостей просторів житлової забудови (відкритих та закритих), відповідно обладнаних для проживання та побуту людини, які перебувають у безпосередньому прямому і зворотному зв'язках з нею і мають гнучку структуру, здатну до адаптації під впливом цих зв’язків. Сформовано актуальну на даний час джерельну базу дослідження та виявлено першочергові питання та напрями наукової роботи. Представлено аналіз світового досвіду формування адаптивного житлового середовища  з кінця ХХ ст. На закордонному терені виявлено їх активне впровадження в різних регіонах світу, вітчизняний – обмежений поодинокими прикладами впровадження виключно модульного житла, що отримало своє продовження як відповідь на виклики, пов’язані з війною. У другому розділі: «Теоретичні й методологічні основи дослідження адаптивного житлового середовища» розглянуто методологічний апарат дослідження; визначено загальну методику дослідження; з’ясовано стратегії адаптивного дизайну та його основні напрями. Алгоритм наукового дослідження сформований п’ятьма ключовими етапами та відповідними їм методами. Розкрито стратегічні цілі адаптації житлового середовища. З’ясовано базові поняття стратегії адаптивного дизайну. У третьому розділі «Адаптивне житлове середовище як об’єкт дослідження» проаналізована характеристика об’єкта дослідження; виявлено різновиди житлового середовища, здатного до адаптації, його особливості; з’ясовано засоби й технічні можливості формування адаптивного житлового середовища. З’ясовано, що визначальними аспектами архітектурно-просторової організації адаптивного середовища є трансформованість об’єму, модульність, багатофункцінальність простору та його стійкість у довгостроковій перспективі. Планувальна характеристика об’єкта дослідження формується з відсутністю внутрішніх несучих стін, функціональною нейтральністю кімнат, концентрацією інженерних вузлів та з урахуванням інклюзивності. Виявлено, що технічну можливість реалізації фізичних змін житлового середовища забезпечують каркасна та збірно-розбірна конструктивні схеми житлових будинків, використані будівельні матеріали та інтелектуальні системи функціонування й керування житловим середовищем. Висвітлено різновиди житлового середовища, здатного до адаптації, та його особливості. Виявлено три ієрархічні містобудівні рівні формування об’єкта дослідження, які різняться ступенем взаємодії з архітектурно-просторовою, планувальною та конструктивною складовою житлового середовища. Визначено основні групи засобів адаптації житлового середовища до сучасних викликів з виявленням їх базових складових, засобів та технічних можливостей. З’ясовано головних мотиваторів практичної реалізації ідей адаптивності житлового середовища. У четвертому розділі «Принципи та прийоми формування адаптивного житлового середовища, перспективи його розвитку» сформовано принципи формування об’єкта дослідження та виявлено прийоми, які забезпечують їх реалізацію; з’ясовано подальші перспективи розвитку адаптивного житлового середовища. Залежно від характеру перетворення житлового середовища прийоми адаптації об’єднано у групи: архітектурно-планувальні, конструктивні, об’ємно-просторові та інтерактивні. З’ясовані особливості формування адаптивного житлового середовища. Подано рекомендації з проєктування адаптивного житлового середовища на трьох ключових рівнях. Зроблено прогноз щодо подальших перспектив розвитку адаптивного житлового середовища. Ключові слова: сталий розвиток, житлова архітектура, житлове середовище, багатоквартирне житло, доступне житло, адаптація, трансформація, мобільне житло, інновації, принципи, прийоми, доступність.

Дата реєстрації

2026-07-13

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-13 / 2026-09-28