Реєстраційний номер
0826U003583, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Судово-ветеринарна діагностика та оцінка тілесних ушкоджень собак та котів, завданих гострими предметами.
Здобувач
Козачок Валентин Валерійович,
Керівник Яценко Іван Володимирович
Опонент Скрипка Марина Вікторівна
Опонент Кручиненко Олег Вікторович
Рецензент Синяговська Катерина Адольфівна
Рецензент Заїка Петро Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний біотехнологічний університет
Опис
Наукову роботу виконано відповідно до індивідуального плану здобувача кафедри нормальної та патологічної морфології Державного біотехнологічного університету (2022–2026 рр.) за спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина» у межах наукової теми «Судово-ветеринарна діагностика та оцінка тілесних ушкоджень собак та котів, завданих гострими предметами» (№ державної реєстрації 0126U001439, 2026–2027 рр.).
Дисертація є першою в українській судовій ветеринарній медицині кваліфікаційною науковою працею, у якій комплексно обґрунтовано порядок судово-ветеринарної діагностики та оцінювання тілесних ушкоджень собак і котів, завданих гострими травмуючими знаряддями (ГТЗ). Визначено, що судово-ветеринарне дослідження живої тварини або її трупа має охоплювати чотири взаємопов’язані стадії: попередню, роздільну, порівняльну та синтезуючу, кожна з яких передбачає відповідні експертні завдання, алгоритми, методи й технічні засоби.
Обґрунтовано інформативність інструментальних і лабораторних методів дослідження ран, зокрема для виявлення та ідентифікації уламків скла і рослинних об’єктів. Запропоновано рентген-зонд для обстеження та визначення просторового розташування ранового каналу. Сформульовано типові питання судово-ветеринарної експертизи (СВЕ), спрямовані на встановлення характеру, локалізації, послідовності, прижиттєвості чи посмертності ушкоджень, причинно-наслідкових зв’язків, механізму травмування та можливості утворення ушкоджень за конкретних обставин.
Ретроспективним аналізом встановлено зростання у 2022 р. кількості вогнепальних, рубаних, колотих і скальпованих ран, пов’язане з агресією російської федерації проти України. Структура механічних ушкоджень собак і котів представлена кусаними, рваними, різаними, комбінованими, забитими, розтрощеними, вогнепальними, колотими, рубаними та скальпованими ранами. У собак рани найчастіше локалізувалися на тазових кінцівках, шиї й тулубі, у котів — на шиї, тулубі та голові. У ділянці шиї і тулуба переважали кусані та рвані рани, голови — забиті, кінцівок — різані й колоті.
Розроблено судово-ветеринарну класифікацію ранових ушкоджень за 18 критеріями та загальну схему їх опису. Вона передбачає визначення виду і локалізації ушкодження відносно анатомічних орієнтирів, форми, розмірів, напрямку, особливостей країв і кінців, структури та просторової орієнтації ранового каналу, наявності сторонніх часток. Морфологічні ознаки ушкоджень залежать від виду, форми, маси й гостроти знаряддя, сили та напрямку його дії, довжини ранового каналу, локалізації й властивостей уражених тканин.
Виявлено видові відмінності перебігу ранового процесу. У котів запальна реакція розвивалася швидше й інтенсивніше: у першу добу зростала кількість клітин, бактерій і дегенеративних нейтрофілів, а репаративна фаза з появою фібробластів і активізацією макрофагів розпочиналася вже на 4–6-ту добу. У собак запальна фаза була тривалішою, максимум нейтрофілів і фагоцитозу реєстрували на 5–6-ту добу, а перехід до репарації відбувався повільніше. На 7–8-му добу процес стабілізувався в обох видів, проте у котів швидше зменшувалися клітинність і дегенеративні зміни.
Експериментально встановлено стадійність загоєння ран у собак: на 7-му добу завершувалося очищення від некротизованих тканин, активізувалися фібробласти та формувалася грануляційна тканина; на 14-ту добу утворювалася нова, але ще незріла шкіра; на 21-шу добу її структура наближалася до нормальної. Доведено, що прижиттєві рани характеризуються крововиливами, набряком, тромбоутворенням, лейкоцитарною інфільтрацією, некрозом і проліферацією фібробластів, тоді як посмертні — відсутністю судинної та запальної реакцій, блідими сухими краями й незсіданням крові.
Обґрунтовано використання шкірних рубців як морфологічних індикаторів давності та характеру травми. Запропоновано авторську класифікацію рубців за 17 критеріями та схему їх макроскопічного опису. Встановлено, що на 8–12-ту добу відбувається інтенсивне відновлення дерми й епідермісу з формуванням колагенового матриксу, а на 21–25-ту добу рубцева тканина набуває структури, максимально наближеної до інтактної шкіри.
Ушкодження, завдані ГТЗ, запропоновано поділяти на тяжкі, середнього ступеня тяжкості та легкі з урахуванням їх множинності, поширеності, глибини, небезпеки для життя, перебігу загоєння і втрати функціональності. Обґрунтовано доповнення до правил визначення ступеня тяжкості шкоди здоров’ю тварини. Сформульовано поняття «судово-ветеринарний діагноз» та визначено його тричленну структуру: основне ушкодження, ускладнення і супутні ушкодження або стани. Основними вимогами до такого діагнозу є нозологічна визначеність, повнота, об’єктивність, обґрунтованість, конкретність і достовірність.
Дата реєстрації
2026-07-14
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-14 / 2026-08-12
