Реєстраційний номер
0826U003633, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
25-12-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Теоретико-методологічні засади розвитку системи органів державної влади в сучасній Україні
Здобувач
Агазаде Юсіф Расім,
Керівник Семенець-Орлова Інна Андріївна
Опонент Шкурат Іван Вікторович
Опонент Майстренко Катерина Миколаївна
Рецензент Швець Катерина Павлівна
Рецензент Щур Наталія Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"
Опис
Виходячи з наукового розуміння органів державної влади загалом, їх ключових ознак під системою органів державної влади запропоновано розуміти нормативно-правовий інститут, зокрема, цілісність нормативно-правових норм, що спрямовані на врегулювання певної групи суспільних відносин, предметом яких, із однієї сторони, є видова інституціоналізація публічно-владних інститутів, а з іншої – створення й врегулювання статусу конкретних органів державної влади.Категорія «система органів державної влади» перебуває в нерозривному зв'язку із концепцією поділу влади, що гарантує системність у створенні суспільної влади, відповідно, означена системність є:
а) свідченням конституційного розмежування компетенції (коли від будь-яких двох і більше державних органів не можуть виходити взаємовиключні владні прерогативи);
б) одночасно всі державні органи утворюють єдину систему (вони однаково реалізують державний суверенітет і функції держави); в) їх не можна протиставляти одне одному (вони повинні скоординовано функціонувати й взаємодіяти із метою впровадження національних та суспільних інтересів).
Вдосконалено методологічні засади дослідження системи органів державної влади та встановлено, що зазначена система виступає складним й багатоаспектним явищем, яке може бути охарактеризоване як:
а) міжгалузевий, комплексний державно-управлінський, правовий інститут;
б) окреме системне явища, що має свою внутрішню структуру та включає відповідні позитивні й негативні сторони; в) діюча модель, що дозволяє на практиці відстежувати взаємодію структурних елементів між собою та зовнішнім середовищем. Обґрунтовано застосування системного методу дослідження, методу моделювання, структурно-функціонального методу, діалектичного методу (діалектичної логіки), синергетичного підходу, порівняльного методу, а також інших методологічних підходів й методів, що надало змогу не лише здійснити систематизацію й узагальнити результати
наукового пошуку проблематики органів державної влади, але й уточнити та розширити сучасні уявлення щодо організаційної будови системи органів, їх функціональних характеристик, правового статусу органів державної влади, окреслити роль та місце досліджуваних органів у системі.
Визначено, що цілі та завдання є визначальними для функцій держави. Доведено, що функції держави наділені історичністю, за умов встановлених конкретних історичних етапів розвитку суспільства та держави постають різні завдання держави, а отже, й різні її функції, що свідчить про співвідношення а взаємозв'язок завдань та функцій держави.
Функції держави вважаються першочерговими напрямами діяльності держави загалом, а головні ознаки функцій мають свій прояв у наступних особливостях: їх фундаментальними засадами виступають соціальна природа та соціальне призначення, затребуваність держави як єдиного офіційного представника всього суспільства у вирішенні спільних справ;зміст та системні властивості функцій залежать від головних завдань, що постають перед державою у певний період; виконання функцій здійснюється скоординованими діями всього державного механізму; зовнішній прояв функцій розкривається в ключових напрямах чітко сформованої, повторюваної й об'єктивно необхідної предметної діяльності держави у найважливіших сферах суспільного життя.
Запропоновано фундаментальною засадою щодо класифікації державних функцій розглядати як горизонтальні та вертикальні зв'язки елементів системи, де: горизонтальні представлені в класифікації функцій держави, що виокремлюються із різної спрямованості підстав; вертикальні в вигляді ієрархічної побудови (загальних, особливих, допоміжних функцій).Детерміновано ключові характеристики правового забезпечення системи органів державної влади, що можна класифікувати за наступними ознаками: суб’єктом правотворчості (органи державної влади, їх посадові особи); часом їх дії (акти, прийняті на невизначений тривалий час; акти тимчасової дії (на певний період); в) юридичної сили (закони, підзаконні акти); сфери їх поширення.Запропоновано питання правового статусу системи органів державної влади розглядати із позиції функціонального призначення органу державної влади, що базується на принципі поділу влади та здатна забезпечити збалансоване й ефективне здійснення державної влади. Поділ єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу та судову передбачає впровадження такої системи правових гарантій, стримувань та противаг, що виключає будь-яку можливість зосередження влади у одній із них, передбачає недопущення для жодної із них підпорядкувати собі іншу, гарантує самостійне функціонування всіх гілок влади та одночасну взаємодію. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади у межах своєї компетенції здійснюють діяльність незалежно одна від одної, кожна із зазначених влад формується як самостійна, повноваження однієї влади відносно припинення діяльності іншої є допустимі лише за умови збалансованості таких повноважень, що гарантується на засадах законодавчих рішень.
Дата реєстрації
2026-07-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-15 / 2026-07-16
