Реєстраційний номер
0826U004040, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Правове регулювання волонтерської діяльності в системі соціальної підтримки населення
Здобувач
Кашицький Андрій Володимирович,
Керівник Вишновецька Світлана Василівна
Опонент Тищенко Олена Володимирівна
Опонент Панченко Анна Олександрівна
Рецензент Дибань Максим Петрович
Рецензент Кметик Христина Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет «Київський авіаційний інститут»
Опис
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню правового регулювання волонтерської діяльності з позицій права соціального забезпечення, з’ясуванню її місця в системі соціальної підтримки населення, розкриттю особливостей надання волонтерської допомоги вразливим групам населення та визначенню напрямів удосконалення національного правового регулювання волонтерської діяльності з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.
Доведено, що волонтерська діяльність відіграє важливу роль у системі соціальної підтримки населення як форми забезпечення соціального життя. Вона покликана доповнювати послуги, що надаються державою, для своєчасного і якісного забезпечення потреб осіб, які потребують соціальної підтримки. В умовах, коли традиційні види допомоги виявляються недостатніми, саме розвиток волонтерської діяльності може стати дієвим засобом забезпечення належної соціальної підтримки вразливих категорій населення. Зроблено висновок, що волонтерська діяльність в системі соціальної підтримки населення характеризується тим, що це добровільна, безоплатна, неприбуткова діяльність, цільовою спрямованістю якої є надання соціальних послуг вразливим групам населення з метою уникнення або подолання ними соціального ризику.
Відстоюється позиція, що оскільки волонтерська діяльність є формою благодійництва, праця волонтера має істотні відмінності від праці найманого працівника. Волонтерська діяльність несумісна з будь-якою формою відносин найму, адже в основі волонтерської діяльності лежить принцип добровільності, який полягає в тому, що волонтери добровільно та свідомо беруть на себе додаткові обов’язки, надаючи волонтерську допомогу тим, хто цього потребує. Водночас аргументовано, що для стимулювання розвитку волонтерської діяльності варто запровадити механізм її розгляду як особливої форми зайнятості.
Висловлена думка, що відносини волонтерства у системі соціальної підтримки населення мають змішану – соціально-забезпечувальну та цивільно-правову (договірну) – природу. Соціально-забезпечувальна природа цих відносин зумовлена тим, що вони виникають у межах соціального ризику і спрямовані на його подолання. Водночас ці відносини мають складну договірну природу: з одного боку, укладається договір про провадження волонтерської діяльності між волонтером та організацією чи установою, що залучає до своєї діяльності волонтерів, а з іншого – договір про надання волонтерської допомоги, що укладається між волонтером та отримувачем волонтерської допомоги. Оскільки такі послуги спрямовані на подолання соціального ризику, це свідчить про належність їх до сфери соціально-забезпечувальних відносин. Також про соціально забезпечувальну природу свідчить те, що продуктом волонтерської праці є необхідне для задоволення соціальної потреби особи благо.
Запропоновано розмежовувати напрями і види волонтерської діяльності шляхом внесення змін до частини 3 статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність». Установлено, що в частині третій статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність» некоректно виділені напрями волонтерської діяльності, в основу яких покладені різні критерії: і мета надання волонтерської допомоги (підтримка, здійснення догляду, збереження культурної спадщини; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; забезпечення оборони України, захисту безпеки населення; подолання наслідків бойових дій, терористичного акту, збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо), і категорія отримувачів волонтерської допомоги (малозабезпечені, безробітні, багатодітні, бездомні, безпритульні, особи, які потребують соціальної реабілітації, особи, які перебувають у складних життєвих обставинах; особи з інвалідністю, одинокі, люди похилого віку; особи, які постраждали внаслідок інфекційних хвороб та епідемій тощо). Запропоновано виділити такі основні напрями надання волонтерської допомоги: соціально-забезпечувальний; культурно-просвітницький; організаційний, екологічний, гуманітарний, військовий, а також закріпити соціальні ризики як підстави для отримання волонтерської допомоги та конкретизувати види волонтерської допомоги та форми її надання.
Доведено необхідність розробки державних стандартів підготовки волонтерів для роботи з особами з інвалідністю та загалом чітких механізмів взаємодії волонтерських організацій із системою соціального забезпечення.
На підставі порівняльного аналізу національного та зарубіжного законодавства аргументовано, що в європейських державах волонтерська діяльність у сфері роботи з людьми з інвалідністю характеризується наявністю чітких стандартів підготовки, механізмів державного контролю або контрактної відповідальності та інтеграцією в систему соціального захисту, що контрастує з більш фрагментарною моделлю регулювання в Україні.
Відстоюється позиція, що волонтерська діяльність як елемент системи соціального забезпечення є важливим інструментом реалізації принципу субсидіарності та партнерства між державою, громадянським суспільством і недержавними організаціями.
Дата реєстрації
2026-07-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-29 / 2026-08-31
