Реєстраційний номер
0826U004044, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Правове регулювання соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
Здобувач
Белуга Юлія Миколаївна,
Керівник Вишновецька Світлана Василівна
Опонент Тищенко Олена Володимирівна
Опонент Панченко Анна Олександрівна
Рецензент Дибань Максим Петрович
Рецензент Гольдберг Наталя Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет «Київський авіаційний інститут»
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-правових засад соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також проблем його нормативного забезпечення в Україні.
У розділі 1 розкрито поняття та зміст соціального захисту зазначеної категорії дітей, проаналізовано сучасний стан національного законодавства та міжнародно-правові стандарти у цій сфері. На підставі аналізу наукових підходів сформульовано авторське визначення поняття «соціальний захист дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» як комплексу правових, організаційних і соціальних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав дітей та створення умов для їх розвитку і реабілітації.
Визначено основні особливості соціального захисту таких дітей, систему специфічних соціальних ризиків, форми підтримки та мету їх соціального забезпечення. Обґрунтовано, що діти, які постраждали від війни, належать до категорії осіб із підвищеними соціальними ризиками та потребують комплексної медичної, психологічної, соціальної й освітньої підтримки.
У результаті аналізу законодавства України встановлено наявність прогалин і колізій у правовому регулюванні, що негативно впливають на реалізацію соціальних прав дітей. Доведено необхідність запровадження єдиного системного підходу до визначення їх правового статусу, розширення переліку соціальних гарантій та удосконалення механізмів їх реалізації. Окремо обґрунтовано потребу законодавчого закріплення єдиних державних стандартів соціального захисту незалежно від фінансових можливостей територіальних громад.
Досліджено міжнародно-правові стандарти захисту дітей під час збройних конфліктів та здійснено їх систематизацію. Встановлено, що основу міжнародного регулювання становлять Конвенція ООН про права дитини, Женевські конвенції, документи ЮНІСЕФ, акти Ради Європи та практика Міжнародного кримінального суду. Виокремлено ключові принципи міжнародного захисту дітей, зокрема заборону їх залучення до бойових дій, право на реабілітацію, освіту, гуманітарну допомогу та психологічну підтримку.
У розділі 2 досліджено механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також особливості набуття статусу дитини з інвалідністю внаслідок війни. Проаналізовано підстави, порядок та процедуру отримання відповідних статусів, визначено їх значення як юридичної передумови реалізації соціальних прав і гарантій.
Сформульовано авторське визначення поняття «статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Встановлено, що чинне законодавство не забезпечує комплексного регулювання статусу дітей з інвалідністю внаслідок війни, що створює правові прогалини у сфері їх соціального захисту.
Проаналізовано систему державних соціальних гарантій, форми та види соціального захисту зазначеної категорії дітей. Обґрунтовано, що відсутність спеціального закону про статус і соціальний захист дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, свідчить про недостатню системність чинного правового регулювання. Запропоновано авторський підхід до класифікації форм соціального захисту шляхом виокремлення грошової, натуральної форм, соціальних послуг, пільг та соціальних гарантій як самостійної форми соціального захисту.
У розділі 3 здійснено порівняльно-правовий аналіз досвіду Грузії, Сирії, Колумбії та сектору Гази щодо соціального захисту дітей, які постраждали від війни. Виявлено позитивні практики психосоціальної реабілітації, соціальної адаптації, освітньої підтримки та міжвідомчої координації, що можуть бути адаптовані до українських реалій.
На підставі проведеного дослідження обґрунтовано напрями вдосконалення системи соціального захисту дітей в Україні, серед яких: розширення мережі центрів психосоціальної підтримки, розвиток системи раннього втручання, посилення міжвідомчої взаємодії, удосконалення механізмів фінансової підтримки постраждалих дітей та гармонізація національного законодавства з міжнародними стандартами захисту прав дитини в умовах збройних конфліктів.
Дата реєстрації
2026-07-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-29 / 2026-08-31
