Реєстраційний номер
0826U004064, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-09-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Перекладення для баяна творів епохи бароко: виконавський аспект
Здобувач
Желізко Андрій Богданович,
Керівник Дейнега Володимир Миколайович
Опонент Копелюк Олег Олексійович
Опонент Єргієв Іван Дмитрович
Рецензент Качмарчик Володимир Петрович
Рецензент Жукова Олена Августівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню процесу перекладення творів епохи бароко для готово-виборного баяна у виконавському аспекті. Матеріалом стали репрезентативні зразки клавірної, поліфонічної, органної та оркестрової барокової музики, що набули поширення в сучасній концертно-педагогічній практиці. Процес перекладення розглянуто в контексті еволюції баянного репертуару та крізь призму принципів історично інформованого виконавства.
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що твори епохи бароко складають вагому частину баянного репертуару, а сам інструмент ніколи не належав до барокового інструментарію. Огляд наукової літератури, дотичної до окресленої проблематики, демонструє практичну доцільність її детального та комплексного вивчення. Більшість авторів розглядають або загальні питання інтерпретації барокової музики, або особливості перекладення для інших інструментів (бандури, гітари тощо). При цьому системне осмислення перекладення барокового репертуару саме для готово-виборного баяна залишається поза увагою. Аналіз історичного аспекту цього явища дає всі підстави стверджувати, що перекладення є самостійним різновидом творчо-виконавської діяльності, а отже, має розвиватися на власних художніх та професійних засадах.
Об’єкт дослідження ‒ барокова музика в сучасному баянному виконавстві.
Предмет дослідження ‒ виконавський аспект перекладення для баяна творів епохи бароко.
Мета дослідження – виявити та науково обґрунтувати виконавсько-методичні принципи перекладення творів епохи бароко для готово-виборного баяна з урахуванням акустично-конструктивних можливостей сучасного інструмента.
У дисертації вперше: здійснено комплексне науково-методичне дослідження перекладення барокових творів для готово-виборного баяна як самостійної виконавсько-стилістичної проблематики; систематизовано принципи фактурної трансформації, тембрового моделювання та динамічного планування барокового матеріалу в умовах баянного виконавства; обґрунтовано виконавську концепцію синтезу методу HIP і творчої адаптації як оптимальної стратегії баянної інтерпретації барокових творів.
Набули подальшого розвитку: теоретичні положення щодо природи музичного перекладення та його специфіки стосовно барокового репертуару; методичні підходи до аналізу барокової виконавської практики в контексті сучасного інструментального виконавства.
У представленій роботі запропоновано розмежування понять «перекладення» і «транскрипція» як окремих різновидів творчої діяльності. Критерієм виступає ступінь віддаленості від авторського оригіналу. «Перекладення» має на увазі збереження композиційної організації та внутрішньої логіки першоджерела, тоді як «транскрипція» допускає більш вільне опрацювання нотного тексту з можливою зміною логіки музичного матеріалу, інтерпретації форми, фактурної організації і тембрових співвідношень.
Підґрунтям для наукової аргументації та понятійного визначення стали праці П. Бовканюка, М. А. Давидова, В. Дейнеги, І. Дмитрук, М. Дудая, А. Душного, О. Жаркова, С. Карася, М. Оберюхтіна, Г. Олексів, В. Охманюка, М. Плющенка, Д. Пшеничного, Н. Хмель, Т. Яницького та інших. У формуванні теоретичних засад щодо барокової стилістики й виконавської практики важливого значення мали дослідження: Й. Й. Кванца, Й. Маттезона, Г. Муффата, Д. Бартеля, Е. Бодкі, Дж. Б’юлоу, А. Долмеча, Р. Донінгтона, Г. Кречмара, М. Крістевої, В. Ландовської, Н. Харнонкурта, А. Швейцера. Визначальне місце посідають праці українських дослідників старовинної музики Н. Герасимової-Персидської, Т. Гусарчук, О. Жукової, В. Качмарчика, О. Косилової, Н. Свириденко, Н. Сікорської, С. Соланського, О. Шадріної-Личак, С. Шабалтіної, О. Табуліної.
Найбільш вагомими для формування власної концепції стали праці М. А. Давидова «Теоретичні основи перекладення інструментальних творів для баяна», Г. Олексів «Жанр перекладання в сучасному баянному мистецтві», Т. Яницького «Теоретичні засади художнього перекладення музичних творів для бандури» та Н. Хмель «Специфіка бандурних перекладень музики бароко», В. Дейнеги «Методика перекладення симфонічних творів для оркестру народних інструментів», О. Жаркова «Художній переклад в музиці : проблеми і рішення».
Визначено основні тенденції розвитку баяна та наголошено на важливості удосконалення його конструкції для становлення жанру перекладення. Поява багатотембрового готово-виборного інструмента, а також модернізація моделей провідних сучасних виробників (Borsini, Bugari, Pigini) створили передумови для повноцінного відтворення поліфонічної фактури, удосконалення голосоведення й тембрової диференціації голосів, що характерно для органної, клавірної та оркестрової музики XVII–XVIII ст..
Дата реєстрації
2026-07-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-29 / 2026-10-19
