Реєстраційний номер
0826U004106, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Забезпечення права на касаційне оскарження як принцип адміністративного судочинства
Здобувач
Самара Віталій Сергійович,
Керівник Стеценко Семен Григорович
Опонент Рядінська Валерія Олександрівна
Опонент Костенко Юлія Олександрівна
Рецензент Галус Олена Олександрівна
Рецензент Гаврік Роман Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню забезпечення права на касаційне оскарження як принцип адміністративного судочинства.
У дисертаційному дослідженні здійснено обґрунтування теоретико-методологічних засад принципів адміністративного судочинства і місце в ньому принципу касаційного оскарження. На основі аналізу нормативно-правових актів, наукової літератури і зарубіжного досвіду запропоновані науково-практичні рекомендації щодо його подальшого розвитку та удосконалення.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-процесуальній науці комплексних досліджень, в яких аналізується забезпечення права на касаційне оскарження як принцип адміністративного судочинства України. У межах дисертації одержано результати, які характеризуються науковою новизною:
Вперше:
- надано авторське визначення принципу забезпечення права на касаційне оскарження в адміністративному судочинстві України, під яким пропонується розуміти керівну ідею, базову засаду адміністративного судочинства, яка демонструє умови, підстави, строки реалізації для касаційного оскарження у Верховному Суді рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції;
- актуалізовано проблему обмеженості повноважень суду касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг і доведено, що касаційне оскарження не
повинно бути «третьою обов’язковою» можливістю для сторони оскаржувати ті чи інші ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій. В основі такого розуміння знаходиться конституційний припис про те, що особі державою гарантовано право на звернення до суду та апеляційний перегляд судового рішення; натомість касаційний перегляд – лише у визначених законом випадках;
- обґрунтовано положення, відповідно до якого запровадження касаційних фільтрів об’єктивно розширила сферу застосування судової дискреції Верховним Судом, перетворивши його з універсального процесуального права на інструмент, застосування якого залежить від визначених законодавцем та інтерпретованих судом критеріїв.
удосконалено:
- розуміння сутності верховенства права як першооснови, першопринципу для інших правових принципів судочинства взагалі та адміністративного судочинства зокрема. Цей принцип показує правовий орієнтир, відповідно до якого права людини визначають зміст і спрямованість дій держави, в питаннях визначення цих прав у чинному законодавстві, їх гарантуванні та захисті і, у випадках порушення цих прав через рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, - можливість звернення до адміністративного суду для їх поновлення. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права має особливе значення, адже предметом розгляду в судах досить часто є нормативно-правові чи індивідуальні акти, які були прийняті суб’єктами владних повноважень по відношенню до приватних осіб;
- обґрунтування передумов виникнення права на касаційне оскарження, які доцільно розглядати не тільки в історичному, але й у функціональному аспекті. На першому рівні це право виникає з потреби особи захиститися від неправильного застосування закону. На другому рівні воно служить розвитку сталої судової практики. На третьому рівні воно забезпечує контроль за тим, щоб адміністративні суди однаково застосовували закон до спорів із суб’єктами владних повноважень. Саме поєднання цих трьох рівнів дозволяє уникнути крайнощів: повної відкритості касації для всіх справ або надмірного звуження доступу до Верховного Суду.
- правове розуміння того, що ЄСПЛ не є «четвертою судовою інстанцією» в адміністративних справах. Наголошується, що якщо у публічно-правовому спорі, який розглядається в Україні у межах адміністративного судочинства, відповідачем зазвичай є суб’єкт владних повноважень, який своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив права позивача, то в ЄСПЛ відповідачем виступає Україна.
набули подальшого розвитку:
- положення про те, що якісно новий етап у розвитку досліджуваного принципу відкрила Конституція України 1996 року, яка надала праву на апеляційний перегляд і касаційне оскарження статусу однієї з основних засад судочинства. Саме з цього моменту касаційне оскарження перестало бути лише технічною процесуальною можливістю і набуло конституційного значення. Його подальший розвиток уже не міг визначатися виключно міркуваннями процесуальної зручності або організаційної доцільності, оскільки будь-яка зміна законодавчої моделі повинна була співвідноситися з конституційним змістом цієї гарантії.
Дата реєстрації
2026-07-30
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-30 / 2026-08-01
