Реєстраційний номер
0826U004187, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оперна кантилена як художній феномен і предмет виконавської інтерпретації
Здобувач
Хе Шицзе ..,
Керівник Самойленко Олександра Іванівна
Опонент Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна
Опонент Вороновська Ольга Володимирівна
Рецензент Оганезова-Григоренко Ольга Вадимівна
Рецензент Горелік Лариса Маратівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дослідженні розкриваються історичне походження та виконавське інтерпретативне призначення, тенденції еволюції та сучасні творчі, композиторські та виконавські, пролонгації оперної кантилени як різновиду художнього мовлення. Завданнями роботи постають наступні: визначити мовні чинники та мовленнєві складові жанрової форми опери у їх зв’язку з музично-кантиленними побудовами; розкрити своєрідність емоційно-психологічної сфери опери як передумови виконавсько-інтерпретативної практики, але і як результату творчо-виконавського здійснення оперного задуму; висвітлити національно-стильові передумови розвитку оперної кантилени в їх основних історичних проєкціях; розкрити оперну специфіка вокального голосу – та вокальну специфіку оперної кантилени, виявити головні семантичні настанови оперного співочого образу; визначити типові риси оперної «мовної особистості» та напрями еволюції оперного вокально-голосового образу, особливості оперного характеру як предмету виконавської інтерпретації; узагальнити жанрово-праксеологічні та естетичні прецеденти оперного образного змісту як його «класичну модель»; виявити та аналітично довести актуальні сучасні інтерпретативні підходи до вокальної сфери оперної семантики, у тому числі тенденції національно-мовної індивідуалізації оперної кантилени. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
створюється окремий дефінітивно-дискурсивний простір навколо категорії оперної кантилени, що дозволяє в новому історичному жанровому, естетичному та художньо-мовленнєвому контексті вивчати явище вокального оперного мовлення; визначаються емоційно-психологічні підстави оперної виконавсько-інтерпретативної практики, у тому числі унікальність природи оперного вокального голосу – оперного співочого образу; висвітлюються історичні національно-стильові проєкції оперної кантилени, що доведені до найсучасніших взірців композиторської творчості; виявляються нові кроскультурні тенденції розвитку оперної кантилени, що підсилюють процеси «музичного злиття» як визначальні для оперної творчості.
У Висновках констатується, що історичне жанрове походження та вокальне інтерпретативне призначення оперної кантилени визначають її важливу роль не лише у розвитку опери, а й у становленні усієї системи музичної мови, зокрема в її функціонуванні водночас як композиторської та виконавської. Важливим компонентом виокремлення оперної кантилени є саме її вихідна вокальна природа, що відкриває її синтетичні і, ширше – синестетичні особливості, тобто її інтегративні можливості як різновиду художнього мовлення. В оперній кантилені реалізується семантичний потенціал людського співочого голосу, який постає головним інструментом смислу і форми оперного висловлення, найглибше виражає образну єдність словесно-поетичного та музичного інтонування. Своєрідність емоційно-психологічної сфери опери як складової виконавсько-інтерпретативної практики пояснюється тим, що оперні співаки мають власні виконавські мовленнєві пріоритети, тобто такі засоби, які входять до тезаурусу оперної образної форми, з боку виконавської інтерпретації. Оперний спів претендує на значення найбільш досконалої та розвиненої кантилени, у якій бере участь уся людина – як фізіологічна істота, як соціальний індивідуум та творча особистість. Національно-стильові передумови розвитку оперної кантилени зосереджені у італійській школі, адже саме тематизм італійських оперних арій у другій половині XVII – на початку XVIII ст. завоював європейський простір, даруючи йому вокальний феномен бельканто. Особливі якості кантиленної мелодії – широке дихання, зв'язність, протяжність та пластичність інтонування – стали найважливішими специфічними ознаками аріозного мелосу XVIII століття та зберегли своє значення для доби романтизму, набуваючи мовного ускладнення та нового змістового навантаження, вокально-виконавської специфічності, у тому числі приймаючи якості колоратурності.
Оперна специфіка вокального голосу – та вокальна специфіка оперної кантилени виникають з узагальнення рис оперної «мовної особистості» та зі способів формування оперного характеру. Виконавське мистецтво співака можна розглядати як майстерну роботу з різними засобами смислового вираження – звуковими кодами – структурно-смисловими елементами оперного тексту. Провідною естетичною інтенцією у цьому процесі постає лірична, що має низку передумов, але найбільше зумовлена ліричною природою музичного мовлення.
Дата реєстрації
2026-07-31
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-31 / 2026-09-17
