Реєстраційний номер
0826U004345, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Малоінвазивне хірургічне лікування сквамозної метаплазії слизової оболонки сечового міхура
Здобувач
Щирін Олексій Леонідович,
Керівник Бойко Андрій Іванович
Опонент Мітченко Микола Вікторович
Опонент Нікітін Олег Дмитрович
Рецензент Сагалевич Андрій Ігорович
Рецензент Джуран Богдан Васильович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Сквамозна метаплазія (СМ) слизової оболонки сечового міхура – це патологічний процес, при якому перехідноклітинний епітелій заміщується багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Захворювання розвивається на тлі дисгормональних порушень, хронічного запалення сечового міхура та статевих органів і супроводжується больовим синдромом, дизуричними розладами та зниженням якості життя пацієнток. Незважаючи на актуальність проблеми, питання патогенезу, діагностики та лікування СМ залишаються недостатньо вивченими, а єдиного стандартизованого підходу до терапії не існує.
Метою дослідження стало покращення безпосередніх і віддалених результатів лікування та зниження частоти ускладнень при малоінвазивному хірургічному лікуванні жінок зі сквамозною метаплазією слизової оболонки сечового міхура.
У період 2018–2023 років у відділеннях урології ЦМКЛ № 2 м. Краматорська та КМКЛ № 4 м. Києва під наглядом перебували 87 жінок зі СМ слизової оболонки сечового міхура. У дослідженні застосовували загальноклінічні, ультразвукові, ендоскопічні, уродинамічні, бактеріологічні, гістологічні та статистичні методи, а також анкетування для оцінки вираженості симптомів і якості життя.
Пацієнток було розподілено на дві групи залежно від методу лікування. Основну групу склали 67 жінок, яким поряд із консервативною терапією виконували біполярну трансуретральну коагуляцію або резекцію зон сквамозної метаплазії. До групи порівняння увійшли 20 пацієнток, які отримували лише консервативне лікування. Термін спостереження становив від 12 до 36 місяців.
Морфологічними ознаками СМ були порушення структури епітеліоцитів, зменшення кількості міжклітинних контактів, зниження вмісту глікогену та накопичення кератогіаліну. Встановлено, що зі збільшенням тривалості захворювання частіше виявляли плоскоклітинну метаплазію з кератинізацією.
Клінічна картина захворювання характеризувалася стійким больовим синдромом і порушеннями сечовипускання. Найчастіше пацієнтки скаржилися на біль над лоном, в уретрі, промежині та тазовій ділянці. У більшості хворих спостерігалися полакіурія, імперативні позиви, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, ніктурія та помилкові позиви. Формування СМ відбувалося переважно на тлі рецидивуючих захворювань нижніх сечових шляхів, спричинених інфекціями, що передаються статевим шляхом, та неспецифічною бактеріальною флорою.
Комплексне уродинамічне дослідження дозволило оцінити характер порушень сечовипускання та визначити лікувальну тактику. У частини пацієнток уродинамічних порушень не виявлено, у інших встановлено підвищену чутливість або гіперактивність сечового міхура.
Консервативне лікування включало антибактеріальну терапію відповідно до результатів посіву сечі, протизапальні та протигрибкові препарати, α-адреноблокатори, засоби для корекції гіперактивності сечового міхура, а також місцеву гормональну терапію у жінок постменопаузального віку. Пацієнткам групи порівняння додатково проводили інстиляції сечового міхура.
Показаннями до біполярної трансуретральної резекції/коагуляції були гістологічно підтверджена СМ II–III стадії та наявність виражених клінічних проявів. Застосування оперативного лікування у поєднанні з консервативною терапією забезпечувало більш швидке усунення симптомів захворювання: зменшення дизуричних проявів, зниження інтенсивності тазового болю, збільшення ефективного об’єму сечового міхура та відсутність клітин ороговілого плоского епітелію у більшості випадків.
Через 6 і 12 місяців після оперативного лікування стійка ремісія спостерігалася більш ніж у 90% пацієнток, тоді як у групі консервативної терапії цей показник був значно нижчим. Частота рецидивного виявлення вогнищ СМ після хірургічного лікування також була суттєво меншою.
Проведене дослідження дозволило визначити особливості клінічного перебігу сквамозної метаплазії слизової оболонки сечового міхура та обґрунтувати роль комплексного уродинамічного дослідження у діагностиці й контролі результатів лікування. Доведено переваги біполярної трансуретральної резекції/коагуляції у поєднанні з консервативною терапією, що дозволяє скоротити тривалість лікування, зменшити частоту рецидивів та покращити якість життя пацієнток.
Дата реєстрації
2026-08-06
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-06 / 2026-09-18
