Реєстраційний номер
0826U004409, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
05-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Російсько-українська війна в політиці пам'яті України (2014–2022)
Здобувач
Терещенко Роман Анатолієвич,
Керівник Біла Світлана Ярославівна
Опонент Каліщук Оксана Миколаївна
Опонент Турченко Галина Федорівна
Рецензент Тельвак Віталій Васильович
Рецензент Галів Микола Дмитрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Опис
АНОТАЦІЯ
Терещенко Р. А. Російсько-українська війна в політиці пам'яті України (2014–2022). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному вивченню інституційного, нормативно-правового та соціокультурного вимірів державної політики пам'яті в Україні щодо російсько-української війни у період 2014–2022 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українській історіографії на рівні дисертаційного дослідження комплексно проаналізовано політику пам'яті щодо російсько-української війни в період до повномасштабного вторгнення. Класифіковано державні та недержавні інституції, що формують політику пам'яті. Здійснено класифікацію нормативно-правових актів 2014–2022 років на дві функціональні групи: ті, що трансформували символічний простір (декомунізаційне законодавство), та ті, що формували комеморативні стандарти (статус ветеранів, термінологія війни). Проведено аналіз трансформацій суспільної свідомості через зіставлення даних соціологічних опитувань за досліджуваний період. Простежено взаємозв'язок між етапами політики пам'яті та цілеспрямованими діями Президентів України. Розроблено дворівневу періодизацію: загальну (чотири етапи еволюції державної політики пам'яті, 1991–2022 рр.) та спеціальну (п'ять етапів політики пам'яті саме про російсько-українську війну: спонтанна комеморація, законодавча інституалізація, інституційна консолідація, радикалізація меморіального дискурсу та кодифікація). Доведено паралельний, а не послідовний характер інституалізації пам'яті про війну. Проаналізовано зміни до шкільних програм та підручників з погляду візуального та текстового наративу.
У дисертації встановлено, що еволюція державної політики пам'яті пройшла чотири етапи: 1991–2004 рр. – пошук балансу між національним становленням і радянськими реліктами; 2005–2010 рр. – активізація меморіальної політики, визнання Голодомору актом геноциду, створення УІНП; 2010–2013 рр. – регрес, повернення до радянських наративів; 2014–2022 рр. – радикальна трансформація під впливом Революції Гідності та збройної агресії РФ. Встановлено, що трансформацію зумовив комплекс детермінант чотирьох рівнів: історичних (колективні травми – Голодомор, сталінські репресії), суспільно-політичних (Революція Гідності та збройна агресія), державно-інституційних (декомунізаційне законодавство, діяльність УІНП) та інформаційно-просвітницьких (система освіти, медіа, цифрові технології). Доведено, що до початку повномасштабного вторгнення 2022 р. Україна підійшла з уже сформованим базисом національної пам'яті як ресурсом суспільної стійкості.
З'ясовано, що у 2014–2022 рр. було здійснено масштабну інституційну перебудову політики пам'яті, яка набула характеру багаторівневої системи: інститут Президента забезпечував концептуальне бачення та легітимізацію нового наративу, реформований УІНП перебрав роль ідеологічного модератора, новостворене у 2018 р. Міністерство у справах ветеранів інституціоналізувало статус захисника як центральної фігури героїчного наративу. На локальному рівні органи місцевого самоврядування перетворилися на активних суб'єктів меморіальної політики. Важливою рисою стала синергія державних інституцій та громадянського суспільства: волонтерські фонди, ветеранські спілки, музейні ініціативи (Національний музей Революції Гідності, Музей АТО в Дніпрі) сформували мережу недержавних акторів комеморації.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що запропонована дворівнева періодизація політики пам'яті може використовуватися УІНП та МКІП як аналітична рамка для планування меморіальних стратегій повоєнного періоду. Виявлена фрагментованість нормативно-правового поля (понад 156 актів від 19 органів влади) обґрунтовує потребу в його систематизації, актуальність якої підтверджена ухваленням у 2025 р. базового закону «Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу». Результати порівняльного контент-аналізу чотирьох шкільних підручників, де виявлено різні наративні та візуальні стратегії подачі теми війни, можуть бути використані МОН для розробки методичних рекомендацій щодо висвітлення російсько-української війни у навчальній літературі. Матеріали дисертації можуть слугувати основою для підготовки спецкурсів з новітньої історії України, політології та музеєзнавства у закладах вищої освіти.
Ключові слова: політика пам'яті, російсько-українська війна, комеморація, декомунізація, мнемонічна безпека, Український інститут національної пам'яті, меморіалізація, символічний простір, національна ідентичність, ветеранська політика, історична пам'ять, комеморативний календар.
Дата реєстрації
2026-08-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-07 / 2026-08-25
