Реєстраційний номер
0826U004421, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-09-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за незаконну приватизацію державного, комунального майна
Здобувач
Суліма Дмитро Васильович,
Керівник Бірюкова Інна Георгіївна
Опонент Ткаченко Ірина Михайлівна
Опонент Леган Ірина Миколаївна
Рецензент Чернецька Олена Василівна
Рецензент Любавіна Вікторія Петрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний податковий університет
Опис
Дисертацію присвячено комплексному кримінально-правовому дослідженню відповідальності за незаконну приватизацію державного, комунального майна, передбачену ст. 233 Кримінального кодексу України. Актуальність роботи зумовлена потребою захисту майнових інтересів держави і територіальних громад, забезпечення законності, відкритості та конкурентності приватизаційних процедур, а також невідповідністю чинної кримінально-правової заборони сучасній моделі відчуження публічного майна. Після прийняття Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» 2018 року основним способом продажу об’єктів стали електронні аукціони, однак ст. 233 КК України не була системно оновлена, не враховує повною мірою маніпуляції в електронних системах і містить термінологічно неузгоджені положення. Обмежена практика її застосування не свідчить про відсутність відповідних посягань, оскільки незаконне відчуження майна нерідко кваліфікується як шахрайство, привласнення чи розтрата, підроблення документів, зловживання владою або службовим становищем чи службове підроблення.
Метою дослідження є теоретико-прикладне осмислення кримінальної відповідальності за незаконну приватизацію та розроблення пропозицій щодо вдосконалення КК України і практики його застосування. Об’єктом визначено суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони встановленого порядку приватизації державного та комунального майна. Предмет охоплює обумовленість криміналізації, зарубіжні моделі охорони приватизаційних відносин, ознаки складу кримінального правопорушення, правила кваліфікації, караність і призначення покарання. Застосовано історико-правовий, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний методи та аналіз документів.
Доведено, що криміналізація незаконної приватизації є закономірним наслідком переходу України до ринкової економіки, утвердження рівності форм власності та формування спеціального порядку відчуження державного і комунального майна. Удосконалено періодизацію розвитку відповідальності: радянська охорона соціалістичної власності; формування багатоманітності форм власності й приватизаційного законодавства; конституційне закріплення рівності форм власності; запровадження спеціальної відповідальності у КК України 2001 року; гуманізація відповідальності у 2011–2018 роках; модернізація приватизаційного законодавства з 2018 року без належного оновлення ст. 233 КК України. Обґрунтовано недоцільність повної декриміналізації, але підтримано виключення з кримінально-правової сфери формальних процедурних порушень, не спрямованих на умисне незаконне відчуження майна.
Порівняльно-правовий аналіз показав, що Україна є однією з небагатьох європейських держав зі спеціальним складом незаконної приватизації. У Польщі, Чехії, Словаччині, Литві, Латвії та Естонії відповідні відносини охороняються сукупністю норм про майнові, службові, корупційні та документальні кримінальні правопорушення. Міжнародні стандарти акцентують на прозорому управлінні державними активами, конкурентних процедурах відчуження, контролі конфлікту інтересів і поверненні незаконно відчуженого майна. Цей досвід запропоновано використати для узгодження ст. 233 КК України із суміжними нормами, а не для її механічного скасування.
Безпосереднім об’єктом незаконної приватизації визнано суспільні відносини, що забезпечують законний, відкритий, конкурентний та економічно обґрунтований порядок відчуження державного і комунального майна. Предметом є майно, яке може бути об’єктом приватизації або протиправно включається до відповідної процедури. Диспозиція ст. 233 КК України має бланкетний характер, тому кваліфікація потребує встановлення порушених норм спеціального законодавства, правового статусу об’єкта, способу визначення його вартості, права особи бути покупцем, справжності документів і завершеності механізму відчуження.
Об’єктивна сторона реалізується через чотири альтернативні способи: визначення вартості майна у спосіб, не передбачений законом; використання підроблених приватизаційних документів; приватизацію майна, яке не підлягає приватизації; приватизацію особою, яка не має права бути покупцем. Судова практика засвідчила домінування використання підроблених документів, часто поєднаного з участю неналежного покупця. Заниження вартості шляхом незаконного способу оцінки трапляється в одиничних провадженнях, а самостійного обвинувального вироку за приватизацію майна, що не підлягає приватизації, у дослідженій сукупності не встановлено.
Дата реєстрації
2026-08-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-07 / 2026-10-01
