Реєстраційний номер
0826U004463, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
12-09-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Патогенетичні механізми гострого ішемічного інсульту та експериментальна оцінка ефективності застосування комбінованої корекції з використанням мезенхімальних стовбурових клітин та антиоксидантів
Здобувач
Хомут Юлія Юріївна,
Керівник Шепітько Костянтин Володимирович
Опонент Заяць Любомир Мирославович
Опонент Дарій Володимир Іванович
Опонент Калашніков Валерій Йосипович
Рецензент Попович Ігор Львович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Міжнародний університет
Опис
Гострий ішемічний інсульт (ГІІ) є однією з провідних причин інвалідизації та смертності у світі. Його патогенез охоплює взаємопов’язані процеси ішемії, оксидативного й нітрозативного стресу, нейрозапалення, ендотеліальної дисфункції, активації судинно-тромбоцитарного гемостазу та нейрональної дегенерації. Перспективним напрямом комплексної патогенетичної корекції є застосування мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) у поєднанні з природним антиоксидантом ресвератролом.
Мета роботи — з’ясувати роль ендотеліальної дисфункції, цитокінового профілю, судинно-тромбоцитарного гемостазу, антиоксидантного захисту та нейроспецифічних факторів у патогенезі ГІІ у щурів, а також визначити ефективність його комбінованої корекції із застосуванням МСК і ресвератролу.
Експериментальні дослідження виконано на 204 нелінійних статевозрілих щурах масою 180–200 г. ГІІ моделювали шляхом ендоваскулярної оклюзії середньої мозкової артерії за E. Z. Longa. Неврологічний і поведінковий стан оцінювали за шкалою McGraw Stroke Index, тестами «відкрите поле» та «плавання з навантаженням». Визначали нейроспецифічні й нейротрофічні фактори (NSE, S-100, GFAP, BDNF, PEDF), про- та протизапальні цитокіни, ізоформи NO-синтази, фактор Віллебранда, ендотелін-1, нітротирозин, показники перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту, кількість та агрегаційну здатність тромбоцитів, деформованість еритроцитів.
Встановлено, що ГІІ спричиняє виражений неврологічний дефіцит, зниження локомоторної, орієнтовно-дослідницької та когнітивної активності. На 14-ту добу спостерігалося лише часткове відновлення функцій. Ішемічне ушкодження супроводжувалося змінами нейронально-гліальних взаємодій: зниженням NSE, підвищенням S-100 і GFAP, раннім зростанням BDNF та зниженням PEDF. Це відображає поєднання нейронального ушкодження, реактивної активації астроцитів, порушення гематоенцефалічного бар’єра й компенсаторних нейрорегенеративних процесів.
Виявлено значне підвищення ІЛ-1β, ІЛ-6 і ФНП-α з подальшою активацією протизапальних механізмів за участю TGF-β1, ІЛ-4 та β-ендорфіну. Отже, гостра фаза ГІІ характеризується домінуванням нейрозапалення й деструктивних процесів, тоді як на 14-ту добу посилюються репарація, гліальне ремоделювання та нейрогенез.
Доведено розвиток стійкого оксидативного й нітрозативного стресу. Зростання вмісту дієнових кон’югатів і цитрату поєднувалося зі зниженням активності супероксиддисмутази, каталази та загального антиоксидантного захисту. Виявлено дисбаланс ізоформ NO-синтази: підвищення iNOS і nNOS на тлі зниження eNOS, зростання нітротирозину та загальної активності NOS. Підвищення фактора Віллебранда й ендотеліну-1 підтвердило розвиток ендотеліальної дисфункції, вазоспазму та порушення мікроциркуляції. Збільшення кількості й агрегаційної активності тромбоцитів та зниження деформованості еритроцитів свідчили про формування стійкого протромботичного стану.
Монотерапія МСК помірно покращувала поведінкові показники тварин. Комбіноване застосування МСК і ресвератролу виявило вираженіший синергічний ефект: сприяло відновленню рухової, орієнтовно-дослідницької та когнітивної функцій, нормалізації цитокінового гомеостазу, зниженню інтенсивності вільнорадикального окиснення, підвищенню активності антиоксидантних ферментів і відновленню прооксидантно-антиоксидантного балансу. Також знижувалися рівні ендотеліну-1 і нітротирозину, нормалізувалася активність NOS, зменшувалися кількість та агрегація тромбоцитів, покращувалися деформованість еритроцитів, мікроциркуляція й оксигенація мозкової тканини.
Уточнено каскадний характер патогенезу ГІІ: активація перекисного окиснення ліпідів спричиняє надлишкове утворення активних форм азоту, дисбаланс iNOS/eNOS/nNOS, порушення ендотелійзалежного синтезу NO, вазоспазм, активацію тромбоцитів і погіршення мікроциркуляції. Вперше показано вторинний характер гіперагрегації тромбоцитів і зниження деформованості еритроцитів на тлі ендотеліальної активації та оксидативного ушкодження судинної стінки. Доведено багаторівневу патогенетичну дію МСК і здатність ресвератролу потенціювати їх цитопротекторний ефект через посилення антиоксидантного захисту та стабілізацію редокс-гомеостазу.
Обґрунтовано новий патогенетично спрямований підхід до корекції ГІІ, заснований на поєднанні клітинної терапії з антиоксидантним засобом. Комбінація МСК і ресвератролу чинить нейропротекторну, протизапальну, антиоксидантну, ендотелійпротекторну та антитромботичну дію. Отримані результати створюють наукове підґрунтя для розроблення нових підходів до лікування ГІІ та інших цереброваскулярних патологій, що супроводжуються оксидативним стресом і мікроциркуляторними порушеннями.
Дата реєстрації
2026-08-10
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-10 / 2026-10-21
