Реєстраційний номер
0826U004479, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Симфонічні форми у сучасній композиторській творчості: нові інтерпретативні тенденції та засоби концептуалізації
Здобувач
Чорний Андрій Леонідович,
Керівник Осадча Світлана Вікторівна
Опонент Чібалашвілі Асматі Олександрівна
Опонент Єрьоменко Андрій Юрійович
Рецензент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна
Рецензент Мурза Світлана Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного музикознавчого осмислення процесів трансформації симфонічної форми у сучасній композиторській творчості, що відображають докорінні зміни художньої свідомості другої половини ХХ – першої чверті ХХІ століття. Протягом останніх десятиліть симфонія не лише не втратила свого значення як одного з провідних жанрів академічної музики, а й набула принципово нових функцій, перетворившись на відкритий простір художнього експерименту, концептуального моделювання та індивідуального авторського висловлювання. Не менш важливим є й те, що сучасна композиторська практика активно розширює жанрові межі симфонії, інтегруючи до її структури риси кантати, ораторії, концерту, реквієму, театральної дії, перформативних і мультимедійних форм. Подібні процеси супроводжуються принциповим переосмисленням співвідношення тематизму і тембру, фактури й простору, поліфонічного розвитку і сонористичного мислення, традиційної драматургії та відкритих композиційних моделей. У результаті формується новий тип симфонічної композиції, у якому архітектонічна цілісність забезпечується не нормативними законами жанру, а авторською концепцією, що визначає характер взаємодії всіх елементів музичного тексту.
Мета дослідження полягає у розробленні цілісної музикознавчої концепції сучасної симфонічної форми шляхом виявлення закономірностей її трансформації в європейській композиторській творчості другої половини ХХ – першої чверті ХХІ століття, визначення нових інтерпретативних тенденцій, принципів художнього мислення та засобів концептуалізації, що зумовлюють сучасні моделі функціонування симфонізму.
Об’єкт дослідження – симфонічна творчість європейських композиторів ХХ – початку ХХІ століття в контексті модифікації жанрово-композиційних принципів симфонії.
Предмет дослідження – індивідуально-авторські моделі симфонічної форми, нові інтерпретативні тенденції та засоби її концептуалізації.
У Висновках обґрунтовано, що еволюція симфонічної форми у музичній культурі ХХ – початку ХХІ століття визначається не послідовною зміною усталених композиційних схем, а докорінною трансформацією принципів організації музичного мислення. Симфонія поступово втрачає статус нормативної жанрово-композиційної моделі й набуває властивостей відкритої концептуальної системи, архітектоніка якої щоразу формується відповідно до внутрішньої логіки авторського задуму. Історично закріплені ознаки циклічності, сонатності, тональної централізації та тематичної єдності при цьому не зникають, однак перестають виконувати універсальну регулятивну функцію, включаючись до індивідуально спроєктованих драматургічних систем.
Уточнено співвідношення понять композиційної структури, симфонічної форми та симфонізму. Композиційна структура відображає конкретний спосіб побудови й розподілу музичного матеріалу, тоді як симфонічна форма характеризує його функціонування в масштабному процесі художнього становлення, що охоплює взаємодію тематичних, інтонаційно-семантичних, темброво-фактурних, ритмічних, просторових, часових і жанрових чинників. Симфонізм, відповідно, розглядається як універсальний принцип концептуальної інтеграції музичного цілого, здатний реалізовуватися не лише в жанрі симфонії, а й у концертних, камерно-інструментальних, вокально-симфонічних, театральних та інших композиціях, зорієнтованих на масштабне драматургічне узагальнення.
Дата реєстрації
2026-08-11
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-11 / 2026-09-09
