Реєстраційний номер
0826U004482, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Медіація як спосіб вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності
Здобувач
Турлай Олег Іванович,
Керівник Москалюк Надія Богданівна
Опонент Анікіна Галина Володимирівна
Опонент Рєзнік Олег Миколайович
Рецензент Слома Валентина Миколаївна
Рецензент Гнатів Оксана Богданівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Західноукраїнський національний університет
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-правових та практичних засад застосування медіації як способу вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності, визначенню її місця у системі захисту прав інтелектуальної власності, формуванню наукових підходів до визначення медіабельності інтелектуально-правових спорів, а також розробленню моделі імплементації медіації в національну систему захисту прав інтелектуальної власності.
Актуальність теми дослідження обумовлена стрімким розвитком інноваційної економіки, цифрових технологій, трансферу технологій, креативних індустрій та інших сфер, у яких результати інтелектуальної діяльності набувають визначального значення для економічного розвитку держави та забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Одночасно зростає кількість спорів щодо створення, використання, розпорядження та захисту прав інтелектуальної власності, що зумовлює необхідність пошуку ефективних механізмів їх врегулювання. В умовах відсутності повноцінного функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності, значного навантаження на судову систему та потреби у забезпеченні швидкого, конфіденційного й економічно доцільного вирішення конфліктів особливого значення набуває медіація як сучасний альтернативний спосіб вирішення спорів, здатний забезпечити баланс між захистом прав правоволодільців і збереженням комерційних, інноваційних та партнерських відносин між учасниками спору.
У роботі досліджено становлення та розвиток медіації у світовому, міжнародному та національному вимірах. Запропоновано методологічний підхід до дослідження еволюції медіації через виокремлення трьох взаємопов’язаних масштабів її розвитку: національного (країн-лідерів впровадження медіації), міжнародного та національного (у межах України). На цій основі запропоновано періодизацію розвитку медіації в Україні через поєднання інституційної та правової складових її становлення, що дозволило встановити нерівномірність розвитку відповідного інституту та випереджаюче формування інституційних механізмів порівняно із законодавчим забезпеченням.
Досліджено поняття, правову природу, види та принципи медіації. Обґрунтовано підхід до розуміння медіації як позаюрисдикційної структурованої процедури превентивного та врегульовувального характеру, що здійснюється за участю нейтрального медіатора та спрямована на досягнення сторонами взаємоприйнятного рішення шляхом переговорів. Сформульовано спеціальний принцип медіації у сфері інтелектуальної власності – принцип збереження цінності об’єкта права інтелектуальної власності, який орієнтує медіативну процедуру на збереження економічного, інноваційного, комерційного та творчого потенціалу відповідного об’єкта.
Проаналізовано сучасний стан міжнародно-правового, європейського та національного регулювання медіації. Встановлено, що сучасний розвиток міжнародно-правового регулювання медіації характеризується поступовим зміщенням акценту від регламентації самої процедури до забезпечення юридичної сили, визнання та виконання домовленостей, досягнутих сторонами за результатами медіації, що найбільш повно відображено у Модельному законі ЮНСІТРАЛ 2018 року та Сінгапурській конвенції про міжнародні угоди за результатами медіації.
Особливу увагу приділено дослідженню медіабельності спорів у сфері інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що медіабельність не є самостійною властивістю спору, а визначається за результатами комплексної оцінки предмета спору, характеру спірного права, меж диспозитивності сторін, наявності публічного інтересу, впливу можливого врегулювання на права третіх осіб та правових наслідків укладення медіаційної угоди. На цій основі удосконалено підходи до класифікації спорів у сфері інтелектуальної власності шляхом їх поділу на медіабельні, обмежено медіабельні та немедіабельні.
У дисертації визначено місце медіації в системі способів захисту прав інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що медіацію доцільно розглядати як самостійний консенсуальний спосіб захисту прав інтелектуальної власності, спрямований не лише на врегулювання конфлікту, а й на збереження економічної, інноваційної та комерційної цінності об’єкта права інтелектуальної власності, а також створення передумов для його подальшого використання та комерціалізації.
Окремий блок дослідження присвячено аналізу кращих іноземних практик застосування медіації у сфері інтелектуальної власності. Проаналізовано діяльність Центру арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO Arbitration and Mediation Center), практику Європейського Союзу, а також досвід США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Нідерландів. Визначено найбільш ефективні механізми організації та проведення медіації, які можуть бути адаптовані до умов української правової системи.
Дата реєстрації
2026-08-11
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-11 / 2026-08-31
