Реєстраційний номер
0826U004528, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Удосконалення організації проектування об'єктів в умовах цифровізації
Здобувач
Вахович Дмитро Юрійович,
Керівник Демидова Олена Олександрівна
Опонент Кравчуновська Тетяна Сергіївна
Опонент Шумаков Ігор Валентинович
Рецензент Дубінін Денис Владиславович
Рецензент Малихін Михайло Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет будівництва і архітектури
Опис
Дисертацію присвячено науково-методичному обґрунтуванню та розробленню підходів до удосконалення організації проєктування об’єктів будівництва в умовах цифровізації галузі. Робота спрямована на формування сучасного організаційного інструментарію управління процесами проєктування, здатного забезпечити підвищення якості проєктних рішень, ефективності взаємодії учасників проєктного процесу та адаптивності до змін середовища реалізації будівельних проєктів.
Досягнення поставленої мети передбачає розроблення методичних засад цифрової трансформації організації проєктування на основі інтеграції інформаційних технологій, систем підтримки прийняття рішень і механізмів управління знаннями. Особливу увагу приділено автоматизації контролю якості проєктної документації, інтелектуалізованій верифікації проєктних рішень та формалізації професійного досвіду фахівців у єдиному цифровому середовищі.
Практична реалізація запропонованих підходів сприятиме підвищенню ефективності діяльності проєктних організацій, зниженню ризиків проєктних колізій та забезпеченню сталого розвитку будівельної галузі в умовах цифрової трансформації будівництва.
Нагальність проведення дослідження зумовлена гострою потребою у створенні механізмів масштабування ефективних проєктних методик в умовах дефіциту висококваліфікованих кадрів на тлі зростання обсягів реконструкції та відновлення об’єктів. Сучасний етап розвитку будівельної галузі вимагає переходу від
традиційних, персоналозалежних підходів до інтелектуальних систем, здатних формалізувати, накопичувати та відтворювати професійний досвід провідних інженерів.
Для розв’язання цієї проблеми в роботі обґрунтовано створення єдиного інтелектуального контуру, що забезпечує безперервність та узгодженість проєктних рішень незалежно від фізичного розташування учасників команди. Впровадження розроблених інструментів автоматизованої верифікації документації дозволяє трансформувати індивідуальні професійні знання у структуровані цифрові активи, доступні для багаторазового використання.
Запропонований цифровий інструментарій забезпечує конвергенцію стадій проєктування в єдину організаційно-інформаційну модель, функціонування якої ґрунтується на трансформації професійного досвіду фахівців у систему структурованих цифрових активів. Така архітектура організації проєктування мінімізує ймовірність виникнення системних помилок та нівелює вплив суб’єктивних чинників, забезпечуючи належний рівень безпеки об’єктів будівництва.
Поєднання формалізованих когнітивних стратегій із методами цифрового моделювання дає змогу виявляти та усувати організаційні колізії ще на етапі ескізного проєктування. Це трансформує роль інженера від виконавця рутинних операцій до фахівця, який керує високоефективними інтелектуальними системами.
Зазначений підхід підвищує конкурентоспроможність проєктних організацій, забезпечуючи реалізацію складних об’єктів із мінімальними ресурсними витратами та високим рівнем адаптивності до мінливих умов зовнішнього середовища.
У першому розділі дисертаційного дослідження представлено результати концептуально-теоретичного аналізу організації проєктування об’єктів будівництва в контексті викликів цифровізації та потреб повоєнної відбудови України. Проведено системний аналіз сучасного стану цифрової трансформації галузі, виявлено організаційні чинники, що стримують підвищення якості та продуктивності проєктного процесу, зокрема фрагментарність взаємодії учасників та дефіцит
інтелектуального капіталу. Обґрунтовано необхідність переходу від застарілих лінійних моделей проєктування до інтегрованих систем управління життєвим циклом об’єктів, що базуються на синергії сучасного цифрового інструментарію та методів штучного інтелекту.
Особливу увагу приділено критичній проблемі втрати фахових компетенцій, оскільки в умовах дефіциту кадрів на тлі зростання обсягів відбудови значний масив неоцифрованих імпліцитних напрацювань окремих спеціалістів залишається поза межами системного управління. Доведено, що формалізація цього унікального досвіду є необхідною умовою трансформації знань у масштабований цифровий актив, здатний компенсувати дефіцит кваліфікованих кадрів та забезпечити сталість інженерних рішень. Систематизовано проблемні питання галузі, визначено роль цифрових платформ як аналітичного ядра для превентивного виявлення колізій та оптимізації технічних рішень. Доведено, що успішна трансформація потребує формалізації експертного досвіду у цифрових базах знань, модернізації договірної бази та впровадження післяпроєктного аудиту. Сформульовано наукову гіпотезу, відповідно до якої перехід до превентивно керованих цифрових систем управління забезпечує мінімізацію ризиків та сталий розвиток будівництва в умовах обмежених ресурсів.
Дата реєстрації
2026-08-11
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-11 / 2026-09-14
