Реєстраційний номер
0826U004594, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Ігрова автентичність як модус існування постлюдини постпостмодерну
Здобувач
Алексеєнко Антон Олегович,
Керівник Загурська Наталія Віталіївна
Опонент Висоцька Ольга Євгенівна
Опонент Артеменко Андрій Павлович
Рецензент Ільїн Ілля Вікторович
Рецензент Перепелиця Олег Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Алексеєнко А.О. Ігрова автентичність як модус існування постлюдини постпостмодерну. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 «Філософія» (галузь знань 03 «Гуманітарні науки»). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2026.
Дисертацію присвячено філософському аналізу проблеми автентичності після постмодерної деконструкції суб’єкта та концептуалізації ігрової автентичності як модусу існування постлюдини у постпостмодерному контексті. Обґрунтовується неможливість повернення до есенціалістського розуміння суб’єкта й автентичності, водночас доводиться збереження потреби у смислі, автентичному переживанні та самоконституюванні. Постпостмодерн розглядається не як завершена культурна епоха, а як ситуація співіснування постмодерної іронії з прагненням до нових форм щирості, віри та емоційної залученості.
Центральним поняттям дослідження є ігрова автентичність, яка трактується не як внутрішня сутність або моральна норма, а як процесуальний модус існування. На відміну від модерного розуміння автентичності як виявлення «справжнього Я», вона постає способом практичного самоконституювання суб’єкта, що усвідомлює умовність власної ідентичності, але зберігає здатність переживати її як значущу. Ігрова автентичність поєднує рефлексивність і залученість, дистанцію та серйозність, відрізняючись як від модерної щирості, так і від постмодерної іронії.
Гра аналізується не як розвага чи метафора, а як принцип організації досвіду, що створює простір подвійної свідомості, у межах якого суб’єкт одночасно усвідомлює умовність ситуації та емоційно бере в ній участь. Постлюдина інтерпретується не в трансгуманістичному сенсі, а як форма суб’єктивності після деконструкції модерного «Я», здатна до переживання, вибору та самотворення без опори на есенціалістські підстави. Важливим механізмом ігрової автентичності визначається підтримання suspension of disbelief, що уможливлює проживання умовних ролей як значущого досвіду.
У роботі також досліджуються перформативність як практика самотворення та дрейф як спосіб відкритості до випадковості, зміни рамок досвіду й уникнення жорсткої фіксації ідентичності. Значну увагу приділено сучасним цифровим медіа, субкультурним практикам і відеоіграм як середовищам формування ігрової автентичності. Окремо розглянуто актуальність цієї практики в українському контексті, зумовленому війною, нестабільністю та трансформацією колективної ідентичності.
Метою дослідження є філософське обґрунтування ігрової автентичності як модусу існування постлюдини у постпостмодерному культурному, соціальному та філософському контексті. Об’єктом дослідження є суб’єктивність та автентичність постлюдини в умовах постпостмодерну, предметом – ігрова автентичність як модус її існування.
Методологічною основою дослідження є філософсько-критичний, герменевтичний, концептуальний, історико-філософський і порівняльний підходи з використанням елементів культурологічного та феноменологічного аналізу.
Наукова новизна полягає у концептуалізації ігрової автентичності як модусу існування постлюдини, розмежуванні ігрової автентичності та постмодерної іронії, а також у поєднанні постмодерної критики суб’єкта з можливістю його практичного самоконституювання через гру, перформативність і переживання. Запропоновано розуміння автентичності як процесуального способу буття, а не незмінної сутності.
Теоретичне значення роботи полягає у розвитку сучасного філософського дискурсу про автентичність і суб’єктивність після постмодерну. Практичне значення полягає у можливості застосування результатів для аналізу сучасних культурних, соціальних та екзистенційних практик формування ідентичності.
Ключові слова: автентичність, ігрова автентичність, гра, модус, постлюдина, постмодерн, постпостмодерн, суб’єкт, ідентичність, перформанс.
Дата реєстрації
2026-08-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-13 / 2026-10-13
