Реєстраційний номер
0826U004620, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
«Формування та деструкція структур і цінностей українського суспільства у 1917–1921 рр. в теоретичних підходах соціології революції»
Здобувач
Пришва Родіон Володимирович,
Керівник Отрешко Наталія Борисівна
Опонент Афонін Едуард Андрійович
Опонент Марценюк Тамара Олегівна
Рецензент Резнік Володимир Станіславович
Рецензент Степаненко Віктор Петрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут соціології Національної академії наук України
Опис
У дисертації представлено результати дослідження процесів формування та деструкції структур і цінностей українського суспільства у 1917–1921 рр. в рамках теоретичних підходів соціології революції.
Актуальність роботи обумовлена тектонічними змінами в системі міжнародних відносин, які вимагають від політиків та дослідників особливої уваги до соціального виміру військових конфліктів. Зокрема сучасні міждержавні взаємодії переживають повернення до класичних форм нав’язування політичної волі, характерних для Нового та раннього Новітнього часу – торговельних війн, інтервенцій і відкритих збройних протистоянь. Як засвідчив досвід XIX–XX ст., нездатність військово-політичного керівництва країни належним чином реагувати на виклики воєнного часу створює передумови для революціонізування населення та дестабілізації соціальної системи.
Особливої уваги в даному випадку заслуговує затяжний позиційний конфлікт – саме він охопив Європу у 1914–1918 рр., тоді як сьогодні з його деструктивним впливом стикнулось українське суспільство. Досвід Першої світової війни засвідчив, що такий стан може призвести до посилення різноманітних форм політичного насилля: 1917 р. позначився соціальною революцією в Росії, масовими солдатськими бунтами у Франції та повстанням робітників у Північній Італії; натомість у 1918 р. відбувся розпад Австро-Угорщини та розпочались революційні трансформації в Німеччині.
В свою чергу колапс Російської імперії спричинив радикальні зміни в житті українського народу – з соціологічної точки зору, процеси, які відбувались на його землях у період з 1917 по 1921 рр., конституюють собою ідеальний тип соціальної революції. Що важливо, попри наявність корпусу досліджень та значного масиву необроблених архівних документів, український досвід вказаних років залишається недостатньо осмисленим в межах галузі соціології революцій. Разом з тим, розвиток відповідних теорій, зокрема творчий доробок дослідників «четвертої хвилі» вивчення революційних процесів, дозволяє підійти до соціологічного аналізу подій 1917–1921 рр. з якісно нових, інтегральних позицій, за рахунок узгодження революційних макро-, мезо-, та мікроконтекстів.
Таким чином, проведення соціологічного аналізу Української революції відповідає не тільки суто науковим потребам, але й є практично значущим для вироблення ефективних стратегій протидії революціонізуванню населення в умовах перманентних війн.
В першому розділі дисертації були проаналізовані головні соціологічні теорії революції XIX–XXI ст. Робота з текстами передбачала виділення ключових категорій, які конституювали розуміння революційних процесів того чи іншого теоретика; у подальшому цей синтетичний категоріальний апарат слугував каркасом для створення моделі Української революції 1917–1921 рр. За результатами аналізу було зроблено висновок, що існуючі теорії та концепції революційного процесу не суперечать, але органічно доповнюють одна одну, оскільки відповідно до своєї направленості надають розуміння сутності макро-, мезо- та мікрорівнів революції. Ключова проблема полягає у здатності сучасного дослідника функціонально узгодити це теоретичне надбання в рамках інтегрального аналізу революцій.
У другому розділі було запропоновано розв’язання цієї проблеми на прикладі створення соціологічної моделі Української революції 1917–1921 рр. Це стало можливим завдяки використанню методу виокремлення каузальних конфігурацій, який було запропоновано представником четвертої хвилі досліджень революцій Джорджом Лоусоном. Відповідно до його методологічних пропозицій, спочатку проводилось ознайомлення з історіографією революції 1917–1921 рр. Далі виділялись вузлові точки революційного процесу, котрі піддавались аналізу з позицій релевантних соціологічних теорій. Встановлення логічних зв’язків між такими вузлами дозволяло оформити каузальні конфігурації, що утворювали модель революційного процесу. Остання за формою своєї подачі складалась з послідовності зв’язаних між собою текстових блоків, які містили аналітичний наратив і його емпіричне підґрунтя, зокрема наратив на базі соціологічних теорій узагальнював емпіричну сутність певного вузла революційної послідовності.
Загалом, головним елементом моделі Української революції 1917–1921 рр. було визнано антидисциплінарний вузол, що обумовлювався негативностями множинного (дуального) суверенітету.
Дата реєстрації
2026-08-14
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-14 / 2026-10-09
