Реєстраційний номер
0826U004635, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Теоретико-правові концепції 1920-40-х рр.
Здобувач
Головко Дмитро Вікторович,
Керівник Андрусишин Богдан Іванович
Опонент Бойко Ігор Йосипович
Опонент Білозьоров Євген Вікторович
Опонент Пархоменко Наталія Миколаївна
Рецензент Гавронська Тетяна Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Опис
Дисертацію присвячено комплексному науково-теоретичному дослідженню теоретико-правових концепцій, що розвивалися у період 1920-40-х рр., з позицій сучасної юридичної науки. У роботі знайшли висвітлення суміжні з темою дослідження науково-теоретичні проблеми, що потребують вирішення, обґрунтовано низку теоретичних положень, які містять елементи наукової новизни та стануть підґрунтям для подальшого осмислення порушеної проблематики.
Розглянуто період 1920-1940-х рр., який характеризується правовими, політичними, соціальними й економічними перетвореннями, а також боротьбою за державну незалежність і формування різноманітних, часто протилежних, ідеологічних систем. Відзначено, що дослідження теоретико-правових концепцій 1920-40-х рр. зумовлено не лише науковим інтересом до минулого, а й нагальними потребами сьогодення. Україна сьогодні знаходиться в умовах повномасштабної війни та гібридних загроз, тому потребує належного усвідомлення історико-правового досвіду минулого. Концепції того часу, які торкалися проблеми національної ідеї, форм державності, ролі політичної еліти та механізмів соціальної консолідації, не втратили своєї значущості.
У роботі зосереджується увага на необхідності об’єктивного аналізу досвіду державо- та правотворення. Дослідження теоретико-правових концепцій 1920-40-х років дозволяє не лише відновити історичну справедливість щодо видатних українських юристів і мислителів, а й
знайти відповіді на сучасні виклики, пов’язані з національною ідентичністю, формуванням ефективної системи державного управління, забезпеченням національної безпеки та розумінням світової ситуації.
Виявлено, що теоретико-правові доктрини розбудови української державності 1920-40-х рр. є важливим внеском в українську юридичну думку. Вони сформували методологічний та ідейний фундамент для прийдешніх поколінь. Їхній внесок полягає у осмисленні історичного зв’язку між нацією та державою; розробці концепцій національної єдності на засадах територіального патріотизму; наголошенні на ролі відповідальної еліти у державотворчому процесі; обґрунтуванні потреби у сильній державній інституції; правовому відстоюванні права нації на суверенітет та самостійне державне існування.
Визначено, що В. Липинський є представником консервативної думки, його доктрина розбудови національної держави відзначається оригінальністю та системністю. Він наголошував на необхідності територіального патріотизму як основи консолідації нації, протиставляючи його вузько етнічному чи суто ідеологічному підходу. У його концепції держава є результатом колективної волі всіх її мешканців, незалежно від їхнього походження, об’єднаних спільними інтересами. Ключовим елементом його теорії є концепція класократії – пануючого стану (еліти), який має нести відповідальність за організацію та спрямування державотворчої діяльності. Еліта, на думку В. Липинського, повинна витворюватися з представників, які виховувалися б у дусі державництва та служіння нації. В умовах сучасності, його ідеї про територіальний патріотизм та відповідальність еліти набувають особливої актуальності для подолання розбіжностей та національній єдності навколо спільних державних інтересів.
У дисертації підкреслено, що С. Томашівський зробив вагомий внесок з точки зору пошуку оптимальних форм національної державності, акцентуючи увагу на геополітичних та військових аспектах українського
державотворення. Його концепція ґрунтувалася на аналізі історичного досвіду. С. Томашівський обґрунтовував необхідність потужної української держави як безальтернативної гарантії національного існування та суверенітету. Лише міцна держава може захищати свої кордони та інтереси на міжнародній арені, може забезпечити сталий розвиток нації. Значення його доробку для розуміння сучасних державотворчих процесів в Україні полягає у виявленні критичної важливості усвідомлення геополітичного становища, потреби у сильній інституційній спроможності держави, а також у необхідності вироблення адекватної зовнішньополітичної стратегії, що базується на реалістичній оцінці загроз і викликів.
Значна увага приділена концепції В. Кучабського, який зосередився на обґрунтуванні права українського народу на власну державність. Його погляди були спрямовані на утвердження суб’єктності української нації у міжнародно-правовому полі та аргументацію її невід’ємного права на самовизначення. У його працях простежується прагнення довести легітимність українських державних утворень, які виникали внаслідок визвольної боротьби, та відстояти їхнє право на існування перед міжнародною спільнотою. В умовах сучасної агресії проти України, його аргументація щодо права нації на державність є вкрай актуальною.
Наголошено, що С. Дністрянський здійснив вагомий внесок у розробку вчення про правову організацію державного життя. С. Дністрянський активно обґрунтовував право українського народу на самовизначення та створення нової держави, розглядаючи її як форму організації національного життя.
Дата реєстрації
2026-08-17
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-17 / 2026-08-21
