Дисертація доктора філософії. Веретельніков Ігор Олегович. Механізм державного регулювання розвитку банківського сектора України

Реєстраційний номер

0826U004703, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

26-08-2026

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Механізм державного регулювання розвитку банківського сектора України

Здобувач

Веретельніков Ігор Олегович,

Керівник Коваленко Микола Миколайович
Опонент Майстро Сергій Вікторович
Опонент Круглов Віталій Вікторович
Рецензент Швайко Мар'яна Леонідівна
Рецензент Глущенко Ольга Вікторівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Опис

Дисертаційне дослідження присвячене обґрунтуванню теоретичних положень та розробленню практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку банківського сектора України в умовах воєнного стану та європейської інтеграції. Уточнено змістовне наповнення понять «банківська система» та «банківський сектор», визначено межі їх перетину, місце у фінансовій системі держави та співвідношення з поняттям «банківська діяльність». Доведено, що місце банківського сектора в Україні є системоутворюючим: він не просто входить до фінансового сектора, а фактично формує його, унаслідок чого будь-які шоки в банківському секторі миттєво стають шоками для всієї держави, тоді як проблеми інших секторів мають лише локальний ефект. Розроблено критерії розвитку банківського сектора з визначенням цільових орієнтирів і ключових індикаторів та систему його комплексної оцінки, сфокусовану на якісних трансформаційних показниках, що відображають перехід від стабілізації до зростання кредитного потенціалу, інноваційності та ринкової конкурентоспроможності. Систематизовано цільовий, процесний та інституційний підходи до трактування державного регулювання розвитку банківського сектора й узагальнено функції держави через виділення регулятивно-трансформаційних, стимулюючих та захисно-стабілізаційних груп. Запропоновано теоретичне трактування поняття «механізм державного регулювання розвитку банківського сектора» як цілісної багаторівневої системи правових, економічних, адміністративних та організаційних інструментів і важелів впливу, що реалізуються уповноваженими державними інституціями з метою цілеспрямованого формування умов для сталого, структурно збалансованого та інституційно зрілого розвитку сектора. Основним критерієм класифікації моделей регулювання визначено ступінь втручання держави; запропоновано виділяти ліберальну, європейську, американську, змішану, перехідну та ісламську моделі, а також проаналізовано ступінь їх придатності в умовах війни. Виявлено проблеми правового регулювання, розподілені на чотири групи: суперечності між базовими законами, неповну відповідність європейським вимогам, регуляторну невизначеність через неузгодженість у часі та конституційні суперечності щодо незалежності НБУ. Встановлено, що законодавство деталізовано регламентує обмеження й контроль, але містить лише декларативні норми про стимулювання розвитку без конкретних механізмів. Охарактеризовано сім ключових функцій НБУ та доведено, що його повноваження щодо стимулювання розвитку банків обмежені й опосередковані. Досліджено практичні результати регуляторної діяльності НБУ у 2023–2024 роках, зокрема завершення переходу на стандарти Basel III із новою трирівневою структурою капіталу, впровадження методології SREP, процесу ICAAP та ризик-орієнтованих центрів компетенцій. Обґрунтовано необхідність переходу від «режиму виживання» до стратегічної моделі регулювання, орієнтованої на формування банківського сектора нової якості, здатного виконувати роль фінансового драйвера післявоєнного відновлення. Сформульовано принципи державного регулювання банківського сектора в умовах війни та запропоновано систему критеріїв для поточного моніторингу і заключного оцінювання результативності регулювання, яка охоплює п’ять напрямів: фінансову підтримку, захист прав клієнтів, регуляторну гнучкість, кібербезпеку та комунікацію. На основі теорії Policy Mix ідентифіковано феномени фіскального домінування, слабкості трансмісійного механізму та інституційної неузгодженості цілей монетарної і фіскальної політик; запропоновано інституційні, операційні та правові механізми посилення координації макроекономічних політик. Практичне значення полягає у можливості вдосконалення нормативно-правових, інституційних та операційних засад державного регулювання розвитку банківського сектора України органами публічної влади та фінансовими регуляторами.

Дата реєстрації

2026-08-20

Додано/оновлено в НРАТ

2026-08-20 / 2026-08-20