Реєстраційний номер
0826U004716, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-10-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Адміністративно-правове регулювання статусу Служби судової охорони
Здобувач
Талпа Петро Валентинович,
Керівник Корнієнко Максим Вікторович
Опонент Теремецький Владислав Іванович
Опонент Назимко Олена Вікторівна
Рецензент Крижановська Олена Володимирівна
Рецензент Сухарєва Анна Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правовогорегулювання статусу Служби судової охорони. Найважливішою обставиною, що визначає актуальність теми цього дослідження, є зростання потреби з боку нашого суспільства в підвищенні якості судової діяльності. Безпека здійснення правосуддя є однією з ключових передумов функціонування правової держави, а організація захисту судової влади є пріоритетним напрямом державної політики у сфері безпеки. Проте статистика свідчить про факти втручання в судовий процес у вигляді порушень громадського порядку та безпеки в судах, невиконання розпоряджень головуючого, допущення зневажливої поведінки в судовому засіданні та їх зривів, блокування роботи судів, висловлювання образ та погроз на адресу суддів, перешкоджання виконанню ними професійних обов’язків, здійснення фізичного тиску на суддів та членів їхніх сімей, пошкодження їхнього майна тощо. Цим явищам запобігають співробітники Служби судової охорони створеного в процесі реалізації судової реформи в Україні спеціального суб’єкта публічної адміністрації, що покликаний забезпечувати охорону судів, органів і установ системи правосуддя, а також безпеку суддів і учасників судового процесу.
Водночас адміністративно-правовий статус Служби судової охорони характеризується фрагментарністю нормативного регулювання, наявністю прогалин та колізій, що негативно впливає на ефективність її діяльності. У науці адміністративного права питання адміністративно-правового статусу Служби судової охорони досліджені недостатньо, оскільки відсутні
спеціальні комплексні дослідження проблем адміністративно-правового статусу Служби судової охорони.
Відповідно до визначених мети і завдань робота складається з трьох розділів, що об’єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У першому розділі, який має назву «Засади наукового дослідження адміністративно-правового регулювання статусу Служби судової охорони», визначено, що загальний стан наукового дослідження адміністративно правового регулювання статусу Служби судової охорони характеризується поступовим розвитком і формуванням окремого напряму в межах адміністративного права.
Проаналізовано поняття адміністративно-правового статусу, його структура (права, обов’язки, гарантії, відповідальність), а також особливості правосуб’єктності ССО. Наголошено на необхідності чіткого визначення місця Служби у системі органів державної влади взагалі та в структурі адміністративно-правового механізму із забезпечення діяльності правосуддя
зокрема.
Досліджено генезу адміністративно-правового регулювання статусу Служби судової охорони. Виділено такі етапи розвитку ССО: І етап (1992–2003 рр.), який визначається започаткуванням судової міліції, функції якої виконувала міліція громадської безпеки як структурний підрозділ МВС України; ІІ етап (2003–2015 рр.), яким характеризується функціонуванням спеціального підрозділу судової міліції «Грифон»; ІІІ етап (2015–2019 рр.), який визначається розробленням та прийняттям положень про Службу судової охорони, що втратили чинність, а також
організаційно-фінансовими проблемами, пов’язаними з охороною судів, а функції ССО тимчасово виконували підрозділи Національної гвардії та Національної поліції;
IV етап (з 2019 р. – до цього часу), який ознаменований реальним створенням та функціонуванням ССО як підрозділу, підконтрольного Державній судовій адміністрації України та підзвітного Вищій раді правосуддя України.
Проведений аналіз зарубіжного досвіду регламентації діяльності служб судової охорони продемонстрував різноманітність організаційних моделей, але спільною їх ознакою є чітке законодавче визначення статусу, професійність персоналу та використання сучасних безпекових технологій.
Для України актуальним є поєднання позитивних елементів різних моделей із збереженням інституційної належності Служби судової охорони до системи правосуддя. Гармонізація національного законодавства з міжнародними стандартами дозволить зміцнити незалежність судової влади та підвищити рівень безпеки судочинства.
Другий розділ присвячено вивченню сутності та змісту механізму адміністративно-правового регулювання статусу Служби судової охорони.
Доведено, що система суб’єктів адміністративно-правового регулювання статусу ССО є складною та багаторівневою. Вона включає органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також внутрішні органи управління ССО. Центральне місце в цій системі належить Вищій раді правосуддя та Державній судовій адміністрації України, які забезпечують безпосереднє регулювання та організацію діяльності ССО.
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади визначає основи правового статусу ССО шляхом прийняття законів. Саме на законодавчому рівні закріплено правові засади створення Служби судової охорони, її завдання, структуру та підпорядкованість. Президент України як гарант Конституції забезпечує стабільність функціонування державних інституцій, у тому числі судової влади.
Дата реєстрації
2026-08-20
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-20 / 2026-09-18
