Реєстраційний номер
0826U004783, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Досудове розслідування дорожньо-транспортних пригод
Здобувач
Коренськой Сергій Анатолійович,
Керівник Лоскутов Тимур Олександрович
Опонент Туманянц Ануш Робертівна
Опонент Ковальчук Сергій Олександрович
Рецензент Потоцький Мирослав Михайлович
Рецензент Литвиненко Ольга Георгіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький державний університет внутрішніх справ
Опис
На підставі проведеного дисертаційного дослідження отримано нові наукові результати щодо загальних положень, змісту та ефективності досудового розслідування дорожньо-транспортних пригод.
Сформульовано поняття досудового розслідування дорожньо-транспортної пригоди як досудової кримінальної процесуальної діяльності, що здійснюється спеціальними суб’єктами у законний та правомірний спосіб, переважно із залученням обізнаних осіб та використанням спеціальних знань, змістом якої є отримання доказової інформації (кримінальне процесуальне пізнання) щодо викриття винної особи у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Запропоновано у змісті КПК України унормувати можливість для сторони обвинувачення під час розслідування злочинів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знімати показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису до внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за аналогією з процедурою дізнання. Звернуто увагу на те, що будь-які відомості, які здобуті з портативного відео-реєстратора шляхом незаконного проникнення до транспортного засобу, мають визнаватися недопустимим доказом у кримінальному провадженні, пов’язаного з вчиненням кримінального правопорушення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовано, що у випадку, коли під час досудового розслідування дорожньо-транспортної пригоди відсутня ймовірність набуття особою статусу підозрюваного, належним способом одержання відомостей від такої особи є відібрання письмових пояснень за умови ознайомлення її з правами підозрюваного. Вказано, що вибір способу одержання свідчень від учасника дорожньо-транспортної пригоди має залежати від змісту обставин досудового кримінального провадження. Якщо фактичні дані щодо розслідування дорожньо-транспортної пригоди вказують на те, що є ймовірність набуття певною особою у подальшому статусу підозрюваного, то найкращим варіантом з погляду дотримання прав і свобод такої особи є повідомлення про підозру та допит у якості підозрюваного.
Запропоновано у змісті КПК України регламентувати особистий обшук як окрему слідчу (розшукову) дію, що здійснюється незалежно від проведення невідкладного обшуку транспортного засобу та незалежно від затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Висвітлено доктринальні погляди стосовно недосконалості кримінальних процесуальних приписів, що унеможливлюють проведення невідкладного освідування учасника дорожньо-транспортної пригоди до внесення інформації про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наголошено на необхідності законодавчих доповнень до КПК України, які мають передбачати можливість проведення невідкладного (у тому числі у примусовій формі) освідування учасника дорожньо-транспортної пригоди до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшою реалізацією судового контролю.
Констатовано, що нормативним дефектом кримінального процесуального закону є положення ч. 1 ст. 208 КПК України, що перешкоджають застосуванню затримання осіб, підозрюваних у вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Приписи ст. 208 КПК України слід доповнити окремою частиною, що регулюватиме можливість затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якщо санкцією відповідної статті КК України не передбачено покарання у виді позбавлення волі. Причому обґрунтованість такого затримання має бути перевірена судом (слідчим суддею) протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Окреслено, що з урахуванням «слабкості» санкції ч. 1 ст. 286 КК України строк затримання особи за підозрою у вчиненні такого злочину внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має звужуватися та не досягати максимальної часової межі, що встановлена приписами КПК України.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-08-24
