Реєстраційний номер
0826U004784, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Кримінологічна характеристика та запобігання домашньому насильству, що вчиняється відносно жінок в Україні
Здобувач
Нестеренко Тетяна Василівна,
Керівник Назимко Єгор Сергійович
Опонент Волошанівська Тетяна Володимирівна
Опонент Тимчишин Андрій Михайлович
Рецензент Волобуєва Олена Олексіївна
Рецензент Семенишина-Фіголь Богдана Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький державний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації надано кримінологічну характеристику домашнього насильства, яке вчиняється щодо жінок, а також надано пропозиції, спрямовані на удосконалення положень КК України та кримінологічної практики щодо запобігання таким кримінальним правопорушенням. У роботі виявлено та обґрунтовано сукупність нових положень, висновків і рекомендацій.
Наведено додаткові аргументи щодо доцільності виокремлення самостійного розділу «Кримінальні правопорушення проти сім’ї та дітей», в якому варто розмістити систематизовані кримінальні правопорушення, пов’язані із домашнім насильством. За умови виокремлення самостійного розділу, вчинення сексуального насильства (зґвалтування) щодо близької людини або колишнього подружжя доцільно встановити кваліфікуючою ознакою домашнього насильства, яке каратиметься покаранням у виді обмеження або позбавлення волі на строк не менше ніж п’ять років. За наведених вище умов, кваліфікуючими/особливо кваліфікуючими ознаками домашнього насильства також мають стати: фізичне насильство, поєднане із незаконним позбавленням волі, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Встановлено, що підставами криміналізації домашнього насильства в Україні є: 1) суспільна небезпечність протиправного діяння та необхідність кримінально-правової заборони, що підтверджується високою латентністю такого кримінального правопорушення, а також неможливістю якісно впливати на кількісний показник таких правопорушень без застосування кримінально-правових заборон. Останнє також підтверджено тривалим існуванням у КУпАП норми, у якій було передбачено адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї, яка за весь час існування підтвердила низьку ефективність; 2) відносна поширеність протиправного діяння, що підтверджується наявністю відповідної судової практики, статистичних даних правоохоронних органів, а також чисельних досліджень, проведених засобами медіа; 3) потреба у виконанні міжнародно-правових зобов’язань; 4) співвідношення позитивних і негативних наслідків криміналізації. Криміналізація домашнього насильства та створення низки додаткових заходів кримінально-правового впливу на особу, яка вчинила таке кримінальне правопорушення має більшість позитивних наслідків, якими унеможливлено уникнення від процесу виправлення, що забезпечено не тільки потребою відбувати покарання та виконувати обмежувальні заходи, а і криміналізацією ухилення від виконання останніх.
Визначено, що до заходів загальносоціального запобігання домашньому насильству, що вчиняється щодо жінок в Україні доцільно віднести такі: 1) створення/розвиток програм економічної та фінансової грамотності, а також навчання жертв основам професійного розвитку та особистісного становлення; 2) створення курсів підвищення кваліфікації для фахівців, які працюють за напрямом взаємодії із жертвами домашнього насильства, з метою забезпечення їх здатності до орієнтування у такого роду питаннях; 3) створення психо-корекційних програм, орієнтованих у першу чергу на роботу з чоловіками, які є основною цільовою групою; 4) заохочення кіно- та відеопродукції, яка популяризує здорові стосунки та не романтизують насильство в родині; 5) виховання культури втручання, яка унеможливлюватиме ігнорування насильства третіми особами; 6) визначення запобігання домашньому насильству пріоритетом національної безпеки та соціальної політики; 7) забезпечення міжвідомчої координації між суб’єктами, які залучені до запобігання домашньому насильству, їх участі у міжнародних програмах та ініціативах; 8) інтеграція проблеми домашнього насильства в оборонну політику шляхом посилення ролі офіцерів із гендерних питань, розробка та впровадження внутрішніх процедур реагування та випадки насильства в родинах військовослужбовців, забезпечення системного контролю стану психічного здоров’я військовослужбовців, а також – визнання взаємозв’язку між бойовим стресом, посттравматичним розладом та підвищенням ризику насильства в родині; використання практик НАТО щодо гендерної рівності та протидії насильству.
Констатовано що основними заходами запобігання домашньому насильству, що вчиняється щодо жінок в Україні є організаційно-правові, оскільки тільки вони мають найвищій ступінь ефективності. Віктимологічні заходи, здебільшого полягають у здійсненні супроводу потерпілих та наданні первинної психологічної та юридичної допомоги, а також тимчасового притулку задля запобігання повторному потраплянню у ситуацію із високим віктимологічним ризиком. Індивідуально-профілактичні заходи полягають у застосування до кривдника обмежувальних заходів, обмежувальних приписів, а також направлення їх для проходження відповідних програм. Як свідчить кількісний показник кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та діянь, що із ним пов’язані, більшість віктимологічних та індивідуально-профілактичних заходів можуть бути оцінені як неефективні.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-08-31
