Реєстраційний номер
0826U004818, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Філософсько-методологічні парадигми національної ідентичності та націогенезу
Здобувач
Бондарєв Артем Віталійович,
Керівник Назаров Микола Сергійович
Керівник Лебідь Андрій Євгенович
Опонент Альчук Марія Павлівна
Опонент Калиновський Юрій Юрійович
Рецензент Теліженко Людмила Вікторівна
Рецензент Костенко Андріана Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Сумський державний університет
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене філософській проблемі формування, легітимації та трансформації колективної належності. Оскільки сучасні глобалізаційні процеси ускладнюються інкорпорацією гібридних і транснаціональних ідентифікаційних форм, виникає об'єктивна необхідність переосмислення традиційних уявлень про монолітність національних спільнот. Наявні теоретичні підходи, що пояснюють природу нації, часто дають фрагментарну картину, що зумовлює нагальну потребу в розробці цілісної інтегративної методологічної рамки. Об'єктом дослідження виступають національна ідентичність і націогенез як складні феномени соціального буття, а предметом - філософсько-методологічні парадигми їх осмислення та конкретні механізми конструювання й відтворення. Головна мета роботи полягає у філософсько-методологічному осмисленні зазначених феноменів крізь призму конструктивістської перспективи, яка дозволяє реконструювати механізми формування колективної належності через взаємодію інституційних, комунікативних і культурних чинників.
Методологічну основу дисертації становить конструктивістська оптика, концептуально операціоналізована автором у вигляді інтегративаної триконтурної моделі. Ця модель в межах вивчення націогенезу комплексно поєднує інституційний контур із його нормативними межами та процедурами легітимації, комунікативний контур, що визначає режими циркуляції смислів, та культурний контур, який охоплює історичну пам’ять, символічні коди й наративи. Застосування такої дослідницької рамки дає змогу описувати націогенез як живу системну та циклічну взаємодію, уникаючи жорстко формалізованих есенціалістських схем чи редукції нації до універсальної надісторичної сутності.
Наукова новизна дослідження розкривається в теоретичному обґрунтуванні онтологічної природи національної ідентичності як складного інтерсуб’єктивного феномену, що органічно поєднує психологічний і соціальний виміри та постійно відтворюється через спільні соціальні практики. Дисертантом удосконалено підходи до визначення понять «нація» і «націогенез» завдяки обґрунтуванню необхідності гнучких дефініційних стратегій, чутливих до мінливої історичної семантики, а також поглиблено розуміння історичного наративу як фундаментального механізму стабілізації колективних уявлень. Важливим науковим здобутком є те, що український націотворчий дискурс інтерпретовано як специфічний аналітичний простір верифікації розробленої конструктивістської рамки. На основі цього було удосконалено історико-філософську інтерпретацію еволюції українського національного проєкту ХІХ – початку ХХ ст. в термінах дискурсивних практик та концептуалізовано структурні причини інституційної слабкості доби визвольних змагань.
Одержані результати мають теоретичну та практичну значущість завдяки евристичному потенціалу застосованої конструктивістської оптики. Теоретичні положення роботи можуть бути успішно інтегровані в навчальний процес закладів вищої освіти під час підготовки та викладання академічних курсів із соціальної філософії, філософії культури, методології соціогуманітарного знання, а також спеціалізованих студій нації та пам'яті. У практичному вимірі запропонована триконтурна аналітична модель постає дієвим інструментом для експертно-аналітичної діяльності державних інституцій і громадських організацій у сфері розробки гуманітарної політики, політики національної пам’яті та аналізу сучасних ідентифікаційних конфліктів і публічних дискурсів.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-09-07
