Реєстраційний номер
0826U004877, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-08-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Риторична elocutio у творі «Notij pięć. Ran Chrystusowych pięć» Лазаря Барановича
Здобувач
Штефан Антон Павлович,
Керівник Маленко Олена Олегівна
Опонент Зелінська Оксана Юріївна
Опонент Наєнко Галина Михайлівна
Опонент Кисельов Роман Євгенійович
Рецензент Левченко Наталія Микитівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
Дисертація є першим систематичним дослідженням риторичної elocutio в польськомовному пасійно-полемічному трактаті Лазаря Барановича «Notij pięć. Ran Chrystusowych pięć» (Чернігів, 1680). Попри тривалу присутність памʼятки в науковому обігу, її риторичну організацію досі не описано монографічно. Уперше в українській філології тропи, фігури слів і фігури думки трактату проаналізовано в єдиній методологічно прозорій рамці на функційно-семантичному та композиційно-риторичному рівнях.
Об’єкт дослідження – трактат Барановича як корпус актуалізації барокової елокуції; предмет – функційно-семантичні й композиційно-риторичні параметри тропів, фігур слів і фігур думки. Мета – створити систематичний опис елокуції на трьох взаємодоповнювальних рівнях із функційним розрізненням реалізацій і виокремленням власної авторської роботи на тлі конвенційного жанрового шару.
Теоретико-методологічна основа
Рамку дослідження побудовано на класичній риторичній таксономії (Цицерон, Квінтиліан, Rhetorica ad Herennium) та її новітній систематизації у працях Г. Лаусберга, Є. Зьомка й М. Королька. Засадничими є три розрізнення: двоступенева архітектура елокуції (ornatus in verbis singulis – тропи; in verbis coniunctis – фігури); Зьомкове розрізнення парадигматичної та синтагматичної осей мови; і запропонована тричленна функційна вісь amplificatio – intensificatio – imago passionis як специфікація цицеронівських officia (docere, delectare, movere) для пасійно-медитативного жанру. Модус imago passionis, побудований з опертям на середньовічну містичну традицію та єзуїтську compositio loci, заповнює лакуну, яку класична тричленка для цього жанру лишала непокритою.
Структура й основні результати
Розділ І реконструює стан досліджень, інтелектуальну формацію автора (інституційний, практичний і лекторно-бібліотечний рівні) та генезу, композицію й жанр трактату; доведено, що концептистська густина твору – закономірний наслідок шкільно-практичної формації, а не індивідуальна манера. Розділ ІІ розгортає двоступеневу теоретичну рамку й операціоналізовану аналітичну модель. Розділи ІІІ–V присвячено відповідно тропам, фігурам слів і фігурам думки.
На тропологічному рівні (Розділ ІІІ) описано шість ядерних тропів (метафора, метонімія, синекдоха, перифраза, алегорія, катахреза), три допоміжні (антономазія, іронія, гіпербола) та чотири периферійні або відсутні (літота, емфаза, ономатопея, металепсис). Фігури слів (Розділ IV) розгорнуто за поділом per adiectionem / per detractionem / per ordinem, фігури думки (Розділ V) – за поділом на контактні, опозиційні та наочнісні, з кульмінаційною апострофічною сюїтою.
Аналітичний корпус налічує 105 риторичних реалізацій: 30 у тропологічному шарі, 51 у шарі фігур слів, 24 у шарі фігур думки. Кількісно-функційний баланс засвідчує перевагу функцій стиснення (intensificatio) і пасійної візуалізації (imago passionis) над декоративною ампліфікацією, що підтверджує тезу про функційну, а не оздобну природу барокової риторичної густини Барановича. Окремою наскрізною рисою постає словʼянорусько-польська білінгва – слов'яноруський код у польській графіці, що доповнює, а не дублює польську тропеїчну будову.
Наукова новизна
Уперше здійснено системне риторичне дослідження «Notij pięć»; запропоновано й верифіковано тричленну функційну вісь amplificatio / intensificatio / imago passionis; описано граматичну дугу voce passiva → voce activa в анафорі dla mnie як imago totius oeconomiae salutis (мовну реалізацію дуги kenosis – exaltatio); уперше системно проаналізовано чотирнадцятиланкову апострофічну сюїту з рефреном Tchnienie pospolite як композиційну кульмінацію твору; виокремлено словʼянорусько-польську білінгвальну вісь як структурно вмонтований риторичний код, через який пасійна медитація стає водночас антифіліоквістською маніфестацією.
Дата реєстрації
2026-08-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-27 / 2026-08-27
