Реєстраційний номер
0826U004883, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-09-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Формування інституціонального забезпечення інноваційного розвитку національної економіки в умовах цифровізації
Здобувач
Приходько Юрій Юрійович,
Керівник Гончаренко Оксана Володимирівна
Опонент Будько Оксана Володимирівна
Опонент Купріна Наталія Михайлівна
Рецензент Карамушка Олександр Миколайович
Рецензент Дідур Катерина Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
Опис
Дисертація присвячена теоретико-методичним та практичним аспектам формування інституціонального забезпечення інноваційного розвитку національної економіки в умовах цифрових трансформацій.
Дослідження гносеологічних аспектів інноваційної динаміки та особливостей її інститутогенезу дозволило обгрунтувати категоріальний зміст цифровізації інституціонального забезпечення інноваційної динаміки як процесу трансформації формальних і неформальних норм регламентування інноваційного розвитку національної економіки за допомогою адаптації функціоналу інноваційних інститутів, їх регулюючих інструментів, механізмів стимулювання і санкціонування, алгоритмізації для забезпечення й дієвості цифрових прав (алгоритмічна справедливість, цифрова ідентичність і автономія); етичних регуляторів і регулювання неформальних взаємодій; підзвітності платформ; забезпечення рівня суспільного впливу; гнучкості й багаторівневості формальних норм.
Аргументовано, що цифрова інституціоналізація інноваційного розвитку обумовлена детермінантами цифрової трансформації (науки як рушійної сили формування цифрових інновацій; інформації як інструменту, об’єкту та предмету цифрових трансформацій; адаптивності як чиннику забезпечення оперативності транзакцій, передачі інформації, розширення ринків, трансферу технологій) та ендогенними факторами інноваційної динаміки (людський капітал, освіта, навчання, знання), що сприяли зміні організаційно-функціонального формату інноваційних інститутів (змішані (гібридні) форми інститутів; поєднання формальних і неформальних норм; алгоритмізація дій та виокремлення нової рушійної сили модернізації (цифрові платформи).
Визначено, що започаткування інноваційного типу відтворення на засадах цифрової трансформації потребує спільних зусиль на даному шляху уряду (запровадження інноваційних інститутів), бізнесу (інвестування в технологічну й цифрову модернізацію) й суспільства (опанування цифрових компетенцій й формування попиту на цифрові інновації).
Аргументовано, що оцінці ефективності інституціонального забезпечення інноваційного розвитку економіки в умовах цифровізації сприятиме інструментарій економіко-математичного моделювання для визначення мультиплікативного ефекту взаємодії факторних ознак (матеріально-технологічний і цифровий базис, фінансова підтримка, суб'єктно-середовищний потенціал, інтеграційно-ринковий функціонал) та його впливу на результативність інноваційної діяльності суб’єктів економіки. Побудована модель і відповідні розрахунки дозволили виявити, що найвагомішим рушієм інноваційного розвитку виступає суб'єктний склад інноваційного середовища (кількість інноваційно активних підприємств, коефіцієнт еластичності 3=0,759). Математично доведено наявність зростаючого ефекту від масштабу інституціонального забезпечення та синергетичний характер взаємодії факторів.
Розроблено концептуальний підхід до формування інституціонального середовища інноваційного розвитку, що ґрунтується на програмно-цільовому забезпеченні інноваційного розвитку й імперативах цифрової трансформації та ключових принципах функціонування (системність, комплексність, цільова спрямованість, стандартизованість, збалансованість, адаптивність, керованість, ефективність, соціальна спрямованість, інтегрованість), методах інституціонального впливу (планування, моделювання, нормування, управління, регулювання, ліцензування, стимулювання, адміністрування) і дієвих інструментах (економічного, фінансового, регуляторного, управлінського, організаційного, соціального, технологічного спрямування), що забезпечуватимуть системність впливу на інноваційну динаміку.
Визначено, що інституціоналізація цифрових трансформацій в національній економіці обмежена початковими етапами формування і гармонізації цифрового законодавства, низьким рівнем адаптації до європейських правових стандартів з цифрового регулювання, що не дозволяє завершити технічну уніфікацію і забезпечити відповідність стандартам.
Доведено, що цифровізації інноваційних інститутів не сприяють еволюційні, ресурсні, технологічні, структурні обмеження модернізаційних змін, що виявилися у низькому функціоналі інституціонального середовища, інституціональних дисфункціях та фактичній відсутності інноваційної активності й низьких темпах цифрової трансформації. Аргументовано, що для цифровізації інноваційних інститутів необхідне запровадження заходів інституціонального дизайну проміжних форм цифровізації інноваційних інститутів для інституціонального забезпечення інноваційного розвитку в межах наявних обмежень на засадах модернізації основних інституцій за допомогою включення елементів європейської практики стимулювання цифрових інновацій; регламентування розвитку цифрового бізнесу; продукування й дифузії технологічних інновацій; фінансування, стимулювання, трансферу процесових інновацій; інституціоналізації інтелектуальної власності.
Дата реєстрації
2026-08-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-27 / 2026-08-27
