Реєстраційний номер
0826U004912, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Реляційний поворот в психодинамічній терапії: історико-методологічний аналіз
Здобувач
Данилевський Іван Анатолійович,
Керівник Кочубейник Ольга Миколаївна
Опонент Володарська Наталія Дмитрівна
Опонент Лазос Гелена Петрівна
Опонент Дорожкін Валерій Романович
Рецензент Живоглядов Юрій Олексійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вищий навчальний заклад "Університет економіки та права "КРОК"
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене історико-методологічній еволюції реляційного аналізу та особливостям його трансформації у сучасній психодинамічній психотерапії. Актуальність роботи зумовлена необхідністю переосмислення психотерапевтичної взаємодії в умовах війни, колективної травми та соціокультурних змін, які впливають на психічне функціонування особистості. У цих умовах реляційний підхід дозволяє розглядати психіку як процес, що формується в інтерсуб’єктивному полі взаємодії.
Метою дослідження є вивчення історико-методологічної еволюції реляційного аналізу та визначення особливостей його становлення як самостійної психотерапевтичної течії. Об’єктом дослідження виступає реляційний поворот у психодинамічній терапії, предметом – розвиток реляційного аналізу, його концептуальні, епістемологічні та практичні характеристики. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові, історико-генетичні, історико-порівняльні та епістемологічні методи. Емпірична частина реалізована із застосуванням експертного інтерв’ю та багатовимірного шкалування. Якісні дані оброблялися в межах підходу обґрунтованої теорії, кількісні – за допомогою кореляційного аналізу (SPSS).
У роботі реконструйовано процес сепарації реляційного аналізу від класичних психоаналітичних моделей через систему ідентифікаційно-теоретичних криз онтологічного, епістемологічного, клінічного та соціального рівнів. Доведено, що перегляд принципу нейтральності аналітика, відмова від уявлення про автономну психіку та інтеграція соціального контексту стали підґрунтям формування реляційного аналізу як самостійної теоретико-методологічної системи. Показано, що динаміка категоріального апарату реляційного аналізу відображає перехід від статичних моделей психіки до процесуально орієнтованого розуміння психічного, у межах якого ключового значення набувають інтерсуб’єктивність, афективна регуляція та контекстуальна взаємодія. Встановлено, що реляційний аналіз демонструє перехід від моноцентричної технічно орієнтованої моделі до діалогічної та соціально інтегрованої парадигми. Трансформація статусу знання пов’язана з переосмисленням ролі аналітика, визнанням значущості контрперенесення та переходом до спільного конструювання смислу у терапевтичній взаємодії.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному історико-методологічному аналізі реляційного повороту та обґрунтуванні реляційного аналізу як самостійної теоретико-методологічної платформи. Уперше запропоновано періодизацію реляційного повороту з урахуванням інтелектуальної, соціальної та політичної динаміки суспільства. Виявлено, що трансформація теоретичної мови реляційного аналізу супроводжується переходом від категорій репрезентації до категорій процесу та взаємодії, а суб’єкт, аналітик і соціокультурне середовище постають як методологічно нероздільні. Особливу увагу приділено впливу цифровізації та онлайн-терапії на трансформацію реляційного аналізу. Доведено, що цифрове середовище формує нові форми інтерсуб’єктивності, змінює параметри дистанції, присутності та влади у терапевтичному процесі. Онлайн-взаємодія розглядається як гібридне поле, де поєднуються психічні, тілесні, соціальні та технологічні чинники. Емпіричний аналіз інтерв’ю з аналітиками дозволив виявити ключові феномени онлайн-терапії: афективний відгук, соматичний резонанс, саморозкриття аналітика, спільну реальність та цифрову втому. Встановлено, що центральним механізмом цифрової взаємодії є соматичний резонанс, який інтегрує тілесний, афективний та реляційний рівні досвіду. Виявлено також, що поглиблення інтерсуб’єктивної близькості в онлайн-терапії супроводжується зростанням емоційного навантаження та ризиком виснаження.
Зроблено висновок, що сучасний реляційний аналіз репрезентує фундаментальну трансформацію психодинамічної парадигми: психіка розглядається як результат взаємодії біологічних, психічних і соціальних процесів, а психотерапія – як процес інтеграції тілесного, афективного та контекстуального досвіду. Методологія реляційного аналізу розширюється, охоплюючи соціальний, тілесний і цифровий виміри психічного.
Дата реєстрації
2026-08-28
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-28 / 2026-09-24
