Реєстраційний номер
0826U004922, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-08-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Соціокультурні синтези у практиках життєтворчості
Здобувач
Васильєв Олексій Михайлович,
Керівник Борисов Володимир Андрійович
Опонент Карпець Любов Анатоліївна
Опонент Сошніков Андрій Олександрович
Рецензент Дроботенко Мар'яна Олександрівна
Рецензент Триняк Майя Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
У дисертації «Соціокультурні синтези у практиках життєтворчості»
здійснено філософсько-антропологічне дослідження соціокультурних
синтезів як процесуальних механізмів інтеграції культурних смислів,
цінностей і практик у життєвому світі людини. Актуальність теми зумовлена
необхідністю осмислення життєтворчості в умовах глобалізації, цифровізації,
гібридизації соціокультурного простору та екзистенційних викликів
сучасності. Обґрунтовано, що життєтворчість є не лише способом
індивідуального самоздійснення, а й фундаментальною антропокультурною
практикою, у межах якої людина конструює власний життєвий світ,
інтегруючи індивідуальний досвід із соціокультурними процесами.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження
соціокультурних синтезів у практиках життєтворчості» розглянуто основні
підходи до осмислення життєтворчості у сучасній філософській антропології.
Проаналізовано евристичний потенціал філософсько-антропологічного,
герменевтичного, феноменологічного та історико-антропологічного підходів.
Особливу увагу приділено культурним архетипам як чинникам формування
життєвих стратегій людини та механізмам передачі культурного досвіду.
Розкрито можливості біографічного методу та біографічної герменевтики у
дослідженні життєтворчості, обґрунтовано методологічну доцільність
концепції «клаптикових біографій» для аналізу сучасних моделей життєвого
досвіду. Доведено, що міждисциплінарний підхід дозволяє розглядати
життєтворчість як складний процес взаємодії особистісних, культурних і
соціальних чинників.
У другому розділі «Соціокультурні синтези у статичних моделях
життєтворчості» досліджено базові форми життєтворчості, що забезпечують
стабільність і відтворення культурного досвіду. Розглянуто співвідношення
містичних та раціональних компонентів у традиційних моделях
життєтворчості. Проаналізовано антропологічні моделі Homo sacer і Homo
faber як різні способи самоконструювання людини. Обґрунтовано значення
міметичної раціональності як механізму засвоєння культурних норм і
цінностей. Особливу увагу приділено проблемі суб’єктності життєтворчості,
яка визначається як здатність людини до самовизначення, рефлексії та
відповідального вибору життєвих стратегій. Запропоновано амбівалентну
модель життєтворчості в опціях позитивної та негативної антропології, що
дозволяє аналізувати як конструктивні, так і деструктивні форми людської
самореалізації.
У третьому розділі «Динамічні практики життєтворчості у глокальних
соціокультурних контекстах» досліджено трансформації життєтворчості під
впливом глобалізаційних процесів. Показано, що сучасна людина функціонує
в умовах взаємодії локальних і глобальних культурних впливів, що сприяє
виникненню нових соціокультурних синтезів. Розкрито специфіку
органічних соціокультурних синтезів, які формуються внаслідок природної
інтеграції культурних традицій, та механічних синтезів, що виникають під
впливом зовнішнього примусу або кризових обставин. Проаналізовано вплив
війни, соціальної нестабільності та вимушеної мобільності на практики
життєтворчості. Окрему увагу приділено ролі медіа та цифрових технологій у
формуванні сучасних моделей самореалізації. Доведено, що цифрове
середовище створює нові можливості для конструювання ідентичності, але
водночас породжує ризики симулятивних форм життєтворчості та
неавтентичної саморепрезентації.
У результаті дослідження обґрунтовано, що соціокультурні синтези є
важливими механізмами інтеграції індивідуального та колективного досвіду,
забезпечують збереження культурної спадкоємності та формування нових
моделей людського буття. Наукова новизна роботи полягає у філософсько-
антропологічній концептуалізації соціокультурних синтезів у практиках
життєтворчості, обґрунтуванні їх процесуального характеру та розробці
амбівалентних антропологічних моделей самоконструювання людини.
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх
використання у подальших розвідках з філософської антропології, філософії
культури, філософії освіти, психології особистості, а також у розробці
навчальних курсів і програм, спрямованих на розвиток життєтворчих
компетентностей та гуманітарно-рефлексивної культури мислення.
Дата реєстрації
2026-08-31
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-31 / 2026-08-31