Реєстраційний номер
0826U004932, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-03-2023
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Мистецтво співу та танцю як художня цілісність: історикостильовий та феноменологічний аспекти
Здобувач
Лю Тін ...,
Керівник Шаповалова Людмила Володимирівна
Опонент Жаркова Валерія Борисівна
Опонент Казначеєва Тетяна Олександрівна
Рецензент Романюк Ірина Анатоліївна
Рецензент Александрова Оксана Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено одному з видів мистецького синтезу, яким є спів у балеті як художня цілісність. Синтез мистецтв є усталеним атрибутом музичного театру, починаючи від історичної ґенези опери в добу бароко (Італія, Франція) до формування національних шкіл в інших країнах Західної Європи ХІХ століття. Мистецькі складники синтетичної дії «поезія (слово) – музика», «спів – танець (хореографія)» поєднувались в художній структурі твору/вистави за принципом множинної єдності. Однак й досі, не зважаючи на велику історію музичного театру, взаємодія співу та танцю залишається на «периферії» дослідницького інтересу сучасної музикології та оперології. Театрознавець О. Чепалов, автор концепції хорології як науки про танець (2008) не виокремив вокальну складову як спеціальну проблему. Спів у балеті має не лише певну історичну традицію, але й перебуває у процесі трансформації форм комунікації співу та танцю на сучасному етапі. Розуміння проблеми взаємодії співу та танцю в історичному дискурсі унеможлюється без опори на здатність до інтерпретаторського мислення, за яким має стояти креативна виконавська стратегія колективу постановників (режисера, хореографа, диригента) та виконавців. Звідси вибір феноменологічного дискурсу розкриття теми, що вказує на матеріал (явище) та суб’єктів діяльності (авторів музично-театрального твору), бо від них залежить прикінцевий результат сприймання мистецького синтезу в наш час. Отже, актуальність теми, обумовлена сучасним станом мистецької практики та науки, розкривається через: 1) слабку міру вивченості цієї проблеми у музикознавстві; 2) брак когнітивної теорії, присвяченої явищу «спів в балеті» як різновиду мистецького синтезу в європейській музично-театральній практиці (від ґенези до нині); 3) проявлену тенденцію тяжіння до синтезу співу в системі засобів хореографічного театру ХХ ст., зокрема, в сучасній Україні (на прикладі вистав Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка). Об’єктом дослідження є мистецький синтез співу та хореографії в європейському мистецтві XVII–XXI століть; інтерпретація цього явища як художної цілісності в історико-стильовому та феноменологічному аспектах складає предмет дослідження. Мета дослідження – визначити історико-стильові шляхи розвитку співу в балеті як феномену європейської музично-театральної практики XVII–XXI століть. Наукові завдання структурують алгоритм розв’язання проблеми в історико-стильовому та феноменологічному аспектах дослідження. Новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що у музикознавстві вперше обґрунтовано когнітивну теорію, присвячену співу та хореографії як форми мистецького синтезу від ґенези в царині європейської опери (ballet de cour) – до кроскультурних інтенцій в поставах нашого часу.
Дата реєстрації
2026-08-31
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-31 / 2026-08-31
