Реєстраційний номер
0826U004941, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-08-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Орнітокомплекси техногенно-трансформованих ландшафтів Буковинських Карпат: сучасний стан, структура та окремі фактори
Здобувач
Юзик Андрій Валентинович,
Керівник Чаплигіна Анжела Борисівна
Опонент Гаврилюк Максим Никандрович
Опонент Пахомов Олександр Євгенійович
Рецензент Ликова Ірина Олександрівна
Рецензент Ярис Олена Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
Дисертаційна робота присвячена досліджeнню сучасного стану орнітофауни, структурно-функціональної організації орнітокомплексів та
окремих факторів їх формування в умовах техногенно-трансформованих ландшафтів (ТТЛ) Буковинських Карпат у межах Чернівецької області України.
Уперше оцінено вплив домашніх сонячних електростанцій (дСЕС потужністю до 30 кВт), полігонів твердих побутових відходів (ПТПВ у
Путильській ТГ), водоочисних споруд (ВОС смт Путила) та малої гідроелектростанції (МГЕС на р. Сарата, Селятинська ТГ). Еколого-
фауністичний аналіз проведено із залученням міжнародної бази даних AVONET.
Упродовж 2017–2025 рр. фактів загибелі птахів унаслідок зіткнень із дСЕС не зафіксовано (імовірність відсутності зіткнень за розподілом Пуассона
становить 87,37–99,60%). Локальне підвищення температури спостерігається лише до 0,45 м над поверхнею панелей при швидкості вітру 1 м/с. Шумовий вплив розповсюджується в радіусі до 8 м від інвертора. Магнітна індукція на відстані 0,1 м від кабелю (при струмі 15 А) складає 3 10-5
Тл, що не перевищує магнітне поле Землі. Розроблено авторське зонування простору навколо дСЕС:
1) Зона прямого впливу: 0–10 м по периметру станції;
2) Буферна зона: 10–200 м;
3) Референтна зона (фонових умов): понад 200 м.
За період 2014–2025 рр. на досліджуваних ТТЛ виявлено 115 видів птахів (13 рядів, 44 родини). На всіх ділянках домінують горобцеподібні
(Passeriformes) — від 60,0% до 82,2%. Субдомінантами є Голубоподібні (Columbiformes) та Дятлоподібні (Piciformes). Переважають лісові види (36,5%), а за щільністю біотопу — представники відкритих (41,7%) та щільних (37,4%) біотопів; 46,1% становлять мігруючі види. Осілі види тяжіють до стабільних середовищ і займають широкий спектр умов, тоді як мігруючі пов'язані з крайніми градієнтами щільності біотопів (густі ліси та відкриті простори); домінують хижаки (47,8%), за трофічними нішами — комахоїдні (41,7%) та всеїдні (25,2%). Нектароїдні, падальники та фруктоїдні відсутні; переважають присадні (47,0%) та наземні (35,7%) види.
За авторською градацією орнітофауна містить значну частку унікальних (34,78%) та масових (30,44%) видів, тоді як поодинокі (15,65%), малочисельні (10,44%) та звичайні (8,69%) трапляються рідше. Зафіксовано 13 видів-синглетонів. Розрахований коефіцієнт Тюрінга (88%) підтверджує високу репрезентативність даних із потенційним видовим багатством території до 131 виду (+16 нових видів).
Запропоновано новий Індекс просторової представленості видів (ІППВ) – кількісний показник рідкісності таксонів, що обчислюється як сума логарифмів частки представленості кожної особини, помножена на -1. Метод підсилює вагу рідкісних видів, нівелює вплив масових і призначений для порівняння природоохоронних ділянок.
Виявлено 14 видів, занесених до Червоної книги України (голуб-синяк (Columba oenas), журавель сірий (Grus grus), кулик-сорока (Haematopus
ostralegus), пісочник великий (Charadrius hiaticula), кульон великий (Numenius arquata), крячок малий (Sternula albifrons), лелека чорний (Ciconia nigra), скопа (Pandion haliaetus), беркут (Aquila chrysaetos), сипуха (Tyto alba), пугач (Bubo bubo), жовна зелена (Picus viridis), синиця біла (Cyanistes cyanus), золотомушка червоночуба (Regulus ignicapilla)), а також чисельні види з міжнародних охоронних списків (Бернська, Боннська конвенції, CITES, AEWA, Директива ЄС). За оцінкою МСОП 2 види є вразливими (Haematopus ostralegus, Numenius arquata).
Зареєстровано 14 видів птахів, що раніше не були відомі з досліджуваних теиторій: чирянка велика (Spatula querquedula), чирянка мала (Anas crecca), Haematopus ostralegus, Charadrius hiaticula, Numenius arquata, коловодник звичайний (Tringa totanus), коловодник великий (Tringa nebularia), крячок малий (Sternula albifrons), Tyto alba, ремез звичайний (Remiz pendulinus), синьошийка (Luscinia svecica), дрізд гірський (Turdus torquatus), мухоловка строката (Ficedula hypoleuca), чечітка звичайна (Acanthis flammea).
Уперше оцінено загрозу від кота свійського (Felis catus) на площі 877,9 км2 у південно-західній частині Буковинських Карпат. Чисельність популяції
котів становить 15092 ± 3245 ос. Встановлено, що коти щорічно знищують у середньому 509 000 птахів (оцінка в діапазоні 188600–1008600 ос.), причому бродячі особини вбивають на 34% більше здобичі, ніж домашні. Визначено 63 види птахів, які є найбільш вразливими до хижацтва кота в регіоні.
Дата реєстрації
2026-08-31
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-31 / 2026-08-31
