Реєстраційний номер
0826U005009, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
20-07-2023
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Декламаційність як компонент виконавської вокальної виразності
Здобувач
Чжан Сицюй ...,
Керівник Козак Олександра Іванівна
Опонент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна
Опонент Серганюк Любов Іванівна
Рецензент Шаповалова Людмила Володимирівна
Рецензент Романюк Ірина Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено обґрунтуванню декламаційності як феномену вокальної творчості в двох її площинах – композиторського мислення та виконавської виразності. Вокальна музика базується на взаємодії співочого та декламаційного інтонування, заснованого на одночасному і послідовному звучанні мовлення та співу. Гіпотеза дисертація базується на з’ясуванні природи декламаційності як феномену інтонаційного мовлення, що імплементується у систему музично-сценічних і камерно-вокальних жанрів як усталена мистецька універсалія. З точки зору виконавської виразності декламація може бути представлена в різних модусах технології співу (вокалізації, мелодекламації, речитативу) в залежності від жанрово-комунікативних умов. У структурі опери, пісні-романсу, камерно-вокального циклу, музично-сценічної драми декламаційність об’єктивується по-різному. Опанування прийомами декламаційності в системі вокальної виконавства є надважливим показником майстерності співака, що вказує не тільки на універсальний характер цього явища, але й на його перманентну затребуваність для виконавців-практиків (солістів-вокалістів, викладачів співу, акторів). Наукова новизна отриманих результатів. У музикознавстві вперше: –– обґрунтовано онто-семіотичну природу декламаційності в динаміці жанрово-стильових перетворень вокальних жанрів, заснованих на одночасному (послідовному) використанні мовлення і співу; –– феномен декламаційності представлено в історико-стильовому вимірі, що охоплює хронотоп вокального виконавства музичної культури Європи від стародавніх часів до творчості митців ХХ століття; –– складено теорію декламаційності, в якій висвітлено функцію та компоненти виконавської вокальної виразовості; –– доведено, що сферою реалізації декламації в творчості співака є логоформи мелодекламації і речитативу (в музичній драмі, опері, ораторії, камерно-вокальних жанрах); –– встановлено універсальність дії декламаційності як способу вокального інтонування, хоча і залежного від творчої комунікації (автентична, концертно-камерна, оперна, театрально-сценічна), типу співацького голосу, національності співака, його темпераменту; –– висвітлено національно-стилістичні риси взаємозв’язку співу і декламації в сичжоуській музично-сценічній драмі, що уособлюють її національно-ментальну специфіку, в тому числі через засоби вокальної виразності (дикції, артикуляції, імпровізаційних прийомів, зокрема, «да-шетоу»); Удосконалено: методику когнітивного аналізу специфіки декламаційності як способу композиторського мислення в системі історико-культурного порівняння «Схід – Захід», що має практичне значення для відповідної підготовки сучасного вокаліста-інтерпретатора. Подальшого розвитку набули логоформи декламаційності, що увиразнили специфіку сичжоуської музичної драми та української музичної культури в контексті глобалізації мистецтва та науки ХХІ століття.
Дата реєстрації
2026-09-02
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-02 / 2026-09-02
