Реєстраційний номер
0826U005054, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Міжнародний захист права на участь у культурному житті
Здобувач
Батвіньєв Вадим Олександрович,
Керівник Сироїд Тетяна Леонідівна
Опонент Яковюк Іван Васильович
Опонент Шпакович Ольга Миколаївна
Рецензент Передерій Олександр Сергійович
Рецензент Реньов Євген Владиславович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню питання міжнародного механізму захисту права на участь у культурному житті.
У Розділі 1 надано характеристику міжнародно-правових актів універсального і регіонального рівнів щодо регламентації права на участь у культурному житті, зокрема. На міжнародному універсальному рівні приділено увагу положенням загальновизнаних та спеціалізованих актів у галузі прав людини, як от: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Міжнародна конвенція про захист прав працівників-мігрантів та членів їхніх сімей, Конвенція про права дитини, Всесвітня декларація про освіту для всіх та ін.
На міжнародному регіональному рівні приділено правовому доробку Ради Європи, в межах якої означене право отримало свій нормативний розвиток як на рівні норм «м’якого права», так і договірних норм організації (Європейська культурна конвенція, Європейська соціальна хартія (переглянута), Рамкова Конвенція про значення культурної спадщини, Рекомендація 1990 (2012) «Право кожного брати участь у культурному житті», Рекомендація (CM/Rec(2022)15) Комітету міністрів Ради Європи тощо).
Зазначено, що на рівні ЄС не зроблено самостійних суттєвих кроків, які свідчи б про його спроможність на сучасному етапі функціонування інтеграційного утворення визнати, захистити та реалізовувати право на участь у культурному житті, оскільки майже всі інструменти культурної політики знаходяться в руках держав-членів.
У межах ОБСЄ питання культури розглядаються в аспекті політичних орієнтирів держав-членів, що знайшло своє закріплення в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінський заключний акт), Документі Краківського симпозіуму з питань культурної спадщини держав – учасниць НБСЄ, в яких держави-учасниці організації підкреслили зобов’язання поважати незамінну самобутність усіх своїх культур і прагнути сприяти безперервному культурному діалогу між собою та іншими країнами світу.
Приділено увагу нормативно-правовим актам Організації Американських Держав щодо забезпечення права на культуру.
Аналіз актів Африканського Союзу (Порядок денний на період до 2063 р. (Ціль 5), Хартія відродження африканської культури АС надав підстави зробити висновок, що організацією докладено низку зусиль задля створення Африки із сильною культурною ідентичністю, спільною спадщиною, загальними цінностями та етикою. На підставі аналізу чинних нормативних актів у галузі прав людини розкрито нормативний зміст права на участь у культурному житті та підходи до визначення терміну «культура».
У Розділі 2 розкрито питання щодо забезпечення права на участь у культурному житті таких уразливих категорій населення, як: корінні народи і меншини, мігранти, люди з інвалідністю.
Розкрито положення міжнародно-правових універсальних і регіональних актів у цій сфері (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Рекомендація ЮНЕСКО щодо участі широких верств населення в культурному житті та їхнього внеску, Конвенція про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах, Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, Віденська декларація і Програма дій, Дурбанська декларація і Програма дій, Декларація ООН про права корінних народів, Декларація про майбутні покоління, Рамкова конвенція про захист національних меншин, Африканська хартія прав людини і народів, Американська декларація про права корінних народів тощо), якими закріплено культурні права.
Констатовано, що окремі аспекти культурних прав мігрантів містяться в положеннях Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей, Нью-Йоркської декларації про біженців та мігрантів, Глобальному договорі про безпечну, упорядковану та легальну міграцію, Африканських керівних принципах щодо прав людини всіх мігрантів, біженців та шукачів притулку, Міжамериканських принципах щодо прав людини всіх мігрантів, біженців, осіб без громадянства та жертв торгівлі людьми тощо.
Досліджено практику міжнародних правозахисних інституцій у сфері захисту культурних прав досліджуваних категорій осіб.
У третьому розділі приділено увагу універсальним, регіональним міжнародним інституціям загального і спеціального характеру, підсумовано, що міжнародні організації не лише захищають культурні права як індивідуальні права людини, а й реалізують низку заходів, програм та ініціатив, які спрямовані на утвердження і посилення культури як суспільного блага.
Дата реєстрації
2026-09-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-03 / 2026-09-03
