Реєстраційний номер
0826U005113, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Інклюзивні театральні практики в контексті сучасної стратегії розвитку закладів культури
Здобувач
Матузко Олександр Аркадійович,
Керівник Кузьменко Тарас Григорович
Опонент Гоцалюк Алла Анатоліївна
Опонент Михайлова Рада Дмитрівна
Опонент Стрельчук Вікторія Олександрівна
Рецензент Варивончик Анастасія Віталіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет культури і мистецтв
Опис
У дисертації вперше в українській культурології здійснено комплексне дослідження особливостей інклюзивних театральних практик крізь призму сучасної стратегії розвитку закладів культури, зокрема, проаналізовано стан наукового розроблення проблеми інклюзивних театральних практик у зарубіжному та вітчизняному академічному дискурсі; розкрито сутність інклюзивності як стратегічного напряму розвитку сучасних закладів культури та визначено зміст поняття інклюзії в контексті культурних практик; обґрунтовано теоретичні засади інклюзивних театральних практик, визначено їхні принципи, характеристики та типологію, а також розроблено періодизацію їхнього розвитку; проаналізовано стан упровадження доступного театру в діяльності театрально-видовищних закладів культури України; виявлено специфіку інклюзивного театру як виконавської практики, здійснено класифікацію інклюзивних театрів України та визначено ключові форми розвитку інклюзивного театру на сучасному етапі; визначено бар’єри, що перешкоджають ефективному впровадженню інклюзивних театральних практик, та окреслено ключові чинники просування до інклюзивності в діяльності закладів культури.
Мета дослідження – виявити особливості сучасної стратегії діяльності закладів культури на прикладі інклюзивних театральних практик та специфіку поступу інклюзивного театру.
Об’єктом дослідження є інклюзивність у сучасних стратегіях розвитку закладів культури та театральних практиках.
Предмет дослідження – особливості інклюзивних театральних практик.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше досліджено проблематику розробки та впровадження інноваційного підходу до діяльності закладів культури, основою якого є інклюзивність, а метою – створення безбар’єрного соціокультурного простору; виявлено характерні особливості, різновиди та соціальну місію інклюзивних театральних практик; простежено зародження та розвиток інклюзивних театральних практик в західній культурі та запропоновано їх періодизацію; запропоновано класифікацію інклюзивних театральних практик, а також класифікацію доступного театру та інклюзивного театру в Україні; на прикладі впровадження інклюзивних практик у діяльність театральних закладів окреслено особливості реалізації в Україні ідеї безбер’єрності та переходу від патерналістського до інклюзивного підходу; досліджено інклюзивний театр в Україні крізь призму проблематики травмофокусованої арттерапії, соціалізації/ресоціалізації та комеморативних практик для людей з фізичною, сенсорною та ментальною інвалідністю, а також ветеранів російсько-української війни; уточнено та доповнено зміст поняття «інклюзія» як важливого соціального концепту ХХІ ст.; набули подальшого розвитку пропозиції щодо діяльності театрально-видовищних закладів культури в контексті створення безбар’єрного середовища.
Зазначено, що найбільшого розвитку в Україні набув аматорський інклюзивний театр для дітей із ментальною інвалідністю та професійний театр для людей із фізичною інвалідністю, набутою внаслідок російсько-української війни.
Виявлено специфіку інклюзивних театральних постановок: розширення невербальних засобів виразності (мова жестів, пластична культура, візуалізація); посилення наративної ваги таких елементів постановки, як музика, освітлення та костюми; інклюзивна театральна педагогіка (репетиційний процес виключає традиційні жорсткі методи, натомість заохочує навчання через дію, а динаміка драматичної гри адаптується до реалій тілесних та розумових можливостей); демістифікація «ідеального тіла» (руйнування традиційних театральних художньо-естетичних канонів, демонстрація можливостей кожного тіла створювати красу, поетику та передавати глибокі емоції). Ключовими формами розвитку інклюзивного театру, що надають унікальні інструменти для травмофокусованої арттерапії та водночас комеморації воєнного досвіду, є інтерактивний театр, партисипативний театр, ветеранський театр, документальний театр та плейбек-театр.
Інклюзія в культурі утвердилася як глобальний пріоритет сучасного українського суспільства, що передбачає визнання права всіх людей не лише на отримання якісних культурних послуг та практик, а й на участь у процесі їх створення, за умов рівності та поваги до різноманітності.
Констатовано, що попри нормативне закріплення інклюзії, її практичне впровадження залишається нерівномірним. Ключовими чинниками просування до інклюзивності визначено формування інклюзивних компетенцій, упровадження доступних технологій та консолідацію інституційної культури. Перспективними напрямами подальших досліджень є поглиблений аналіз практик доступного та інклюзивного театру та розроблення ініціатив адаптації театрального продукту до запитів людей з інвалідністю.
Ключові слова: театр, інклюзія, заклади культури, інклюзивність, інклюзивна культура, театральні практики, безбар’єрне середовище, сучасний український театр, сучасний європейський театр.
Дата реєстрації
2026-09-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-03 / 2026-10-21
