Реєстраційний номер
0826U005114, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Соціально-економічна рівність та нерівність в умовах цифрової трансформації
Здобувач
Бервено Софія Миколаївна,
Керівник Гриценко Андрій Андрійович
Опонент Островський Ігор Анатолійович
Опонент Савицька Наталія Леонідівна
Рецензент Чатченко Тетяна Вікторівна
Рецензент Коровіна Наталя Валентинівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано логіку розгортання соціально-економічної нерівності в умовах цифрової трансформації, шляхи практичного застосування комплексних заходів обмеження соціально-економічної нерівності та її негативних проявів і підходи до забезпечення соціально-економічної рівності.
Показано, що нерівність – це форма багатофакторного, складного соціально-економічного відчуження, прояв якого залежить від полюсу соціальної піраміди, що загострюється під тиском зростання нерівності та призводить до руйнування людського потенціалу, біо-соціо-духовного розлюднення та поляризації шляхом поглиблення та збільшення факторів розшарування.
В умовах цифрової трансформації нерівність актуалізується у формі цифрового відчуження, як механізму комплексної об’єктивації даних, часу, внутрішніх та матеріальних ресурсів людини, що протистоять їй, та призводять до втрати суб’єктності та формування максимально усталеної (резільєнтної) багатофакторної нерівності між полюсами соціальної піраміди.
Проведено класифікацію форм нерівності шляхом визначення наступних критеріальних ознак. Виокремлена функціональна нерівність, що включає фронтальні (фундаментальні) та інструментальні форми; просторова нерівність, що включає глобальну, національну, регіональну та периферійну (взаємодія «місто – село»); темпоральна нерівність, що включає нову та спадкову (міжпоколінську).
З’ясовано, що трактування складного феномену соціально-економічної нерівності необхідно через розуміння спільно-розділеного характеру соціальної та економічної складової нерівності, де економічна складова віддзеркалює специфіку розподільчих відносин, а соціальна - рефлексію-відношення до особливостей цього розподілу. Соціальна нерівність, відокремлюючись від економічної, здійснює сходження через набуття окремих проявів та розгортання нових форм, залишаючись при цьому детермінованою економічною.
Проведено класифікацію факторів соціально-економічної нерівності шляхом декомпозиції фундаментальних (доходи, розподільчі відносини, накопичення капіталу, відносини між працею та капіталом, власність, економічна влада, належність до соціальних груп, умови праці, демографічні параметри відтворення населення тощо) та актуальних елементів (інформаційне привласнення, інформаційне відчуження, освіта, накопичення цифрового капіталу, кризи, епідемії, етнокультурні характеристики населення, нестандартна зайнятість, соціальні ролі та статуси, трансформації ринку праці тощо).
Охарактеризовано процес нагромадження нерівності, що утворює поєдуючий ефект нерівності як шляхом розширення нерівності, так і накопичення її додаткових властивостей. Нагромадження нерівності може відбуватися вертикально - міжпоколінська нерівність, горизонтально - через створення нових форм та міжвимірного впливу, та за рахунок створення нових атракторів – проникнення нерівності в нові сфери. Однак всі ці складові процесу нагромадження нерівності вибудовуються на основі існуючої матриці нерівності – розподілу суспільного продукту.
Розкрити характеристики процесу інституціоналізації нерівності як шляху закріплення певних форм відчуження через формальні (формалізація нерівності, законодавче закріплення відчуження) та неформальні канали (виправдання нерівності як такої («ідеологія нерівності»), популяризація позитивних властивостей нерівності, закріплення соціальних ролей тощо).
Введено у науковий обіг поняття «резильєнтність нерівності», що характеризує такий стан соціально-економічної системи, при якому панують інститути нерівності, а ментальний конструкт суспільства відбиває схильність підтримки існуючого порядку – так званий інституційний супровід нерівності, що формує її замкнене коло. Навпаки, поняття «резильєнтність рівності» характеризує такий стан соціально-економічної системи, при якому панують інститути рівності, а матрицею ментального конструкту суспільства виступає соціальна справедливість.
Визначено, що екосистеми забезпечення соціально-економічної рівності - це структурована сукупність ресурсів, суб’єктів, інститутів, зв’язків та процесів забезпечення цільового рівня соціальної інклюзії суспільних відносин виробництва, розподілу, обміну, споживання на техніко-технологічному, господарсько-управлінському, соціально-економічному рівнях, що характеризується динамічністю, здатністю до розвитку та трансформацій та володіє синергетичними (визначаються ступенем єдності її структурних елементів, їх загальної спрямованості на досягнення цільового рівня соціальної інклюзії) та мережевими ефектами (інтеграція екосистем мікро-, мезо- та макро- рівнів забезпечує мультиплікацію результату інтеграції синергетичних ефектів її складових).
Дата реєстрації
2026-09-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-03 / 2026-09-03
