Реєстраційний номер
0826U005122, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Формування стійкості студента-піаніста до емоційного вигорання у процесі сценічних виступів
Здобувач
Сунь Цзивей ...,
Керівник Юник Дмитро Григорович
Опонент Єременко Ольга Володимирівна
Опонент Лабунець Віктор Миколайович
Рецензент Глазунова Ірина Кимівна
Рецензент Гризоглазова Таміла Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Опис
У дисертації описано результати дослідження актуальної проблеми для сучасної музичної педагогіки. У результаті аналізу наукових джерел запропоновано авторське розуміння поняття «стійкість студента-піаніста до емоційного вигорання». Означений психолого-педагогічний феномен слід пов’язувати не тільки з його здатністю управляти власними емоціями з метою забезпечення високої успішності прилюдної діяльності, а й зі здатністю уникати зайвого напруження в емоціогенних умовах, тобто зі здатністю до уникнення такого психофізіологічного стану у процесі його майбутньої концертно-сценічної діяльності, який у психологічній науці інтерпретується як «емоційне вигорання».
Структуру стійкості студента-піаніста до емоційного вигорання у процесі прилюдних виступів складають три компоненти — його когнітивна стійкість до емоційного вигорання, емоційно-вольова стійкість до емоційного вигорання та фізіологічна стійкість до емоційного вигорання.
Прилюдна діяльність студента-піаніста виступає основоположною детермінантою його професійного вигорання, адже вона відбуваються в емоціогенних умовах, які створюються дією стресорів (стресорів попередньої невдачі, стресорів остраху, стресорів темпу або швидкості, стресорів конкурентної боротьби за лідерство тощо) або дією одного з них, що може спричинити таке професійне вигорання.
Критеріально-параметричний базис дослідження проблеми формування стійкості студента-піаніста до емоційного вигорання у процесі сценічних виступів ґрунтується на інформації щодо класифікації всіх детермінант його вигорання на три групи — макрорівневої, мезорівневої та мікрорівневої. До першої (макрорівневої) «групи» доцільно віднести глобальні соціально-демографічні, культурні та економічні умови (в яких відбувається професійне становлення майбутнього фахівця і відповідно до яких він прагне прогностично адаптуватись), імідж представників музично-педагогічної сфери (який закономірно позначається на цілому ряді психологічних особистісних утворень, передусім адекватності самооцінки), до другої (мезорівневої) — особливості закладу вищої освіти (в якому здобуває фах студент-піаніст), а до третьої (мікрорівневої) — інтенсивність мотивації до професійного самовдосконалення, рівень попередньої виконавської й «загальномузичної» підготовки, ерудованість, наявність і тип попередньої фахової освіти, наявність концертно-сценічного досвіду, особливості навчально-виховного графіку, соціально-демографічні характеристики (вік, стать тощо). Критеріями оцінювання сформованості стійкості студента-піаніста до емоційного вигорання у процесі прилюдної інтерпретації музичних творів виступають: міра прояву емоційного вигорання студента-піаніста під час інтерпретації музичних творів у стресових умовах прилюдної діяльності; ступінь здатності студента-піаніста до ненадання вагомої значущості зовнішній оцінці якості відтворення нотного тексту композиторського мистецького твору; релевантність его-захисних дій та намірів студента-піаніста для протидії проявам емоційного вигорання по завершенні сценічного виступу. Параметрами оцінювання першого критерію досліджуваного феномену є:
- здатність до збереження оптимального сценічного самопочуття під час прилюдної інтерпретації музичних творів;
- здатність до збереження фізіологічно-енергетичних ресурсів для відтворення виконавсько-ігрових рухів у процесі сценічних виступів;
- здатність до недопущення домінування остраху в процесі прилюдної інтерпретації музичних творів.
Параметрами оцінювання його другого критерію є:
- впевненість у власних творчо-виконавських можливостях продовжувати прилюдну інтерпретацію музичних творів за умови навіть допущення похибок;
- прагнення до недопущення деперсоналізації ознак митця концертно-сценічної діяльності.
Першим параметром оцінювання третього критерію сформованості стійкості студента-піаніста до емоційного вигорання в процесі сценічних виступів (релевантність его-захисних дій та намірів студента-піаніста для протидії проявам емоційного вигорання по завершенні сценічного виступу) виступає:
- спроможність до планомірного продовження репетиційної роботи над музичними творами по завершенні сценічного виступу;
- здатність до вдосконалення виконавської надійності після прилюдної інтерпретації музичного твору;
- здатність до недопущення редукції особистісних виконавських досягнень;
- прагнення до недопущення прокрастинації при виконанні творчо-інтерпретаційних завдань;
- вмотивованість пролонгації творчо-пошукової активності для постановки інтерпретаційних завдань.
Слід зазначити, що всі параметри оцінювання першого та другого критеріїв сформованості досліджуваного феномену передбачають здійснення самооцінки виконавцем власного сценічного самопочуття й виконавських намірів, тоді як параметри третього критерію допомагають оцінити психофізіологічний стан майбутнього фахівця по завершенні прилюдної інтерпретації музичних творів шляхом залучення експертної оцінки за обов’язкової участі викладача з фаху.
Дата реєстрації
2026-09-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-03 / 2026-09-03
