Реєстраційний номер
0826U005132, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-09-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Репрезентація ЛГБТК+ спільнот у медіадискурсі України до й після повномасштабного вторгнення Росії
Здобувач
Поліщук Леонід Вячеславович,
Керівник Орлова Дарія Вадимівна
Опонент Сорока Юлія Георгіївна
Опонент Захарченко Артем Петрович
Рецензент Прохорова Анна Андріївна
Рецензент Марценюк Тамара Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Поліщук Л. В. Репрезентація ЛГБТК+ спільнот у медіадискурсі України до й після повномасштабного вторгнення Росії. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 — Журналістика). — Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Дисертаційну працю присвячено аналізу трансформації репрезентації ЛГБТК+ спільнот в українському медіапросторі до й після повномасштабного вторгнення Росії. Робота досліджує дискурсивний зсув у висвітленні прав людини, спричинений платформізацією медіа й викликами воєнного часу. Центральною аналітичною рамкою є теорія десек’юритизації (Buzan et al., 1998; Hansen, 2000) — виведення прав ЛГБТК+ спільнот із площини «екзистенційної загрози» у простір нормалізованої публічної політики — і концепція гомопатріотизму (Plakhotnik, 2019) у формуванні громадянської агентності квір-людей. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року загострило вразливість ЛГБТК+ спільнот, перетворивши їх на «подвійну мішень» воєнного часу. З одного боку, офіційний російський дискурс систематично використовує політичну гомофобію як інструмент державотворення та засіб легітимізації війни проти України, зображуючи Захід морально деградованим через визнання ним прав ЛГБТК+. З іншого, в українському медіапросторі фіксується внутрішня напруга: підтримка спільнот часто набуває ознак «умовної інклюзії» та слугує інструментальним сигналом відповідності європейським цінностям, тоді як пошук внутрішнього ворога може каналізуватися на маргіналізовані групи. Ці виклики посилюються процесом платформізації, де, згідно з опитуваннями, Telegram утвердився як основне джерело новин для близько 3/4 громадян України. Це зумовлює потребу порівняльного аналізу двох полюсів медіасистеми: інституційних медіа («ТСН», «Суспільне»), що спираються на професійні стандарти, та неінституціоналізованих цифрових платформ (Telegram-канали «Труха⚡️Україна», «Україна Сейчас»), які функціюють поза межами системного правового й етичного контролю.
Об’єктом дослідження є репрезентація ЛГБТК+ спільнот в українських медіа, предметом — трансформація змістових, візуальних і рецептивних характеристик цієї репрезентації в інституційних медіа та неінституціоналізованих цифрових платформах України (2019–2025 рр.). Дослідження відповідає на три питання: як змінилася репрезентація до й після вторгнення; які наративи домінують в інституційних медіа та Telegram-каналах; як спільноти оцінюють стратегії власної медіарепрезентації. Теоретико-методологічна основа — інтегративна модель колективної рефігурації дискурсу: соціальний конструкціонізм, теорії репрезентації (Hall, 1997; Tuchman, 1972, 1978), критичний дискурс-аналіз (Fairclough, 1995), «потрійний мімезис» П. Рікера (Ricoeur, 1984), «інтерпретативні спільноти» С. Фіша (Fish, 1980) і «афективні економії» (Ahmed, 2014). Застосовано триангуляцію трьох рівнів: кількісний контент-аналіз (N = 1223, 2019–2025 рр.), критичний дискурс-аналіз і мультимодальний аналіз візуальних матеріалів, а також три онлайн-фокус-групи. Встановлено, що 84,4 % репрезентації генерують інституційні медіа, тоді як частка Telegram-каналів становить лише 15,6 %, що свідчить про «символічне знищення» повсякденного досвіду спільнот. Виявлено феномен «сезонної репрезентації» з піками в червні: після вторгнення медіа знадобилося понад 18 місяців для відновлення попереднього рівня уваги. Зафіксовано критичний андроцентризм (згадки геїв у 5,9 раза частіші за згадки лесбійок) і «парадокс трансгендерної видимості», коли висока частота згадок не веде до дестигматизації. На прикладі «Суспільного» показано зростання частки матеріалів про війну й ЛГБТК+ у захисті держави з 1,27 % до 11,59 % — перехід від віктимізації до архетипу «Героя-Захисника» (медіатизована десек’юритизація). Водночас виявлено «номінальну нейтральність» — трансляцію дискримінаційних актів без ціннісної оцінки. «ТСН» реалізує «економіку драми», комодифікуючи ЛГБТК+ ідентичність; Telegram-канали демонструють афективне іншування, мережевий ґейткіпінг і «дискурсивну мімікрію». Фокус-групи виявили «транзакційну суб’єктність» і «тягар героїзму» в досвіді геїв, стратегію «убезпечення через мовчання» (Hansen, 2000) у лесбійок і модель «соціального нагляду» й аутингу щодо трансгендерних людей. Обмеження: період до 30.09.2025, вибірка фокус-груп зміщена в бік цифрово грамотних учасників, одноосібне кодування (компенсовано аудиторським слідом і перевіркою надійності κ > 0,80). Практичне значення — авторські «Методичні рекомендації щодо оптимізації медіарепрезентації ЛГБТК+ спільнот» для антидискримінаційних журналістських стандартів.
Ключові слова: медіарепрезентація, ЛГБТК+, медіапростір, воєнна журналістика, мова ворожнечі, маніпуляції, соціальні медіа, дискурс-аналіз, фокус-групи, медіанаратив, пропаганда, гендерна рівність, маскулінність, російсько-українська війна, Україна.
Дата реєстрації
2026-09-04
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-04 / 2026-09-04
