Дисертація доктора філософії. Буртова Єлизавета Дмитрівна. Підготовка майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях

Інформація × Реєстраційний номер 0826U005151, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-10-2026 Статус Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"? Назва роботи Підготовка майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях Здобувач Буртова Єлизавета Дмитрівна, Керівник Лебідь Ольга Валеріївна Опонент Поясок Тамара Борисівна Опонент Яланська Світлана Павлівна Рецензент Вошколуп Ганна Юріївна Рецензент Бикова Вікторія Олександрівна Опис У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання проблеми підготовки майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях, що полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов такої підготовки та розробленні змістово-методичного забезпечення їх реалізації. На основі теоретичного аналізу базових понять дослідження та врахування обґрунтованої сутності й систематизованих видів складних життєвих ситуацій сформульовано авторське визначення готовності майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях як інтегративного особистісно-професійного утворення, що характеризує спрямованість і здатність майбутнього психолога до усвідомленого, практично дієвого, емоційно врівноваженого та відповідального здійснення психологічної допомоги з урахуванням специфіки складної життєвої ситуації, психологічного стану, потреб і ресурсів клієнта. Обґрунтовано структуру означеної готовності, що охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-ціннісний (відображає спонукальну й ціннісну основу готовності майбутнього психолога до допомагаючої діяльності), когнітивно-змістовий (характеризує теоретичну основу надання психологічної допомоги), емоційно-емпатійний (характеризує здатність майбутнього психолога до емоційно зрілої, підтримувальної взаємодії з клієнтом за збереження власної психологічної стійкості), операційно- практичний (відображає здатність реалізовувати психологічну допомогу в конкретних професійних діях) та рефлексивно-особистісний (відображає здатність майбутнього психолога усвідомлювати, оцінювати й коригувати власну професійну діяльність та відповідально утримувати професійну позицію у взаємодії з клієнтом). Виявлено особливості сучасної підготовки майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях в українській і зарубіжній освітній теорії та практиці. Встановлено, що в українському науково- освітньому просторі така підготовка представлена переважно через окремі напрями професійної діяльності психолога та характеризується фрагментарністю її відображення в освітньо-професійних програмах. У зарубіжному досвіді більш виразною є практикоорієнтована організація підготовки, що передбачає послідовне формування професійних умінь, роботу зі змодельованими та реальними випадками, набуття практичного досвіду систематичний зворотний зв’язок і супервізійний супровід. Визначено значущі для організації досліджуваної підготовки положення: її системний і наскрізний характер; орієнтація на різні типи складних життєвих ситуацій; поєднання теоретичного засвоєння і професійної дії; аналіз професійних випадків імоделювання професійної взаємодії; набуття практичного досвіду; забезпечення зворотного зв’язку, рефлексії та супервізії; підготовка до діяльності в умовах емоційного навантаження й невизначеності; урахування сучасного воєнного контексту. Обґрунтовано методологічні основи дослідження проблеми підготовки майбутніх психологів до надання психологічної допомоги клієнтам у складних життєвих ситуаціях, представлені системним, компетентнісним, діяльнісним, студентоцентрованим, аксіологічним, травмоінформованим та ресурсним підходами. Їх положення конкретизовано загальною теорією систем Л. фон Берталанфі, теорією досвідного навчання Д. Колба, концепцією рефлексивної практики Д. Шона, інтегративною розвивальною моделлю супервізії К. Стольтенберга і Б. Макніла, теорією професійного розвитку Д. Сьюпера, клієнт-центрованою теорією К. Роджерса, теорією травми та відновлення Дж. Герман, теорією кризового втручання, теорією життєстійкості С. Мадді та процесуальною моделлю регуляції емоцій Дж. Гросса. Обґрунтовано загальнопедагогічні принципи системності, практичної спрямованості змісту навчання, поступового ускладнення навчальних завдань і міждисциплінарної інтеграції та специфічні принципи моделювання професійної діяльності, рефлексивності, психологічної безпеки освітнього середовища, гуманістичної (ціннісної) спрямованості й професійно-етичної нормативності. Дата реєстрації 2026-09-05 Додано/оновлено в НРАТ 2026-09-05 / 2026-09-05 Закрити