Реєстраційний номер
0826U005172, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Енергетичний сектор України у контексті сталого розвитку та подолання безпекових викликів
Здобувач
Резнік Олександр Миколайович,
Керівник Самусевич Ярина Валентинівна
Опонент Губарєва Ірина Олегівна
Опонент Лабенко Олександр Миколайович
Рецензент Чигрин Олена Юріївна
Рецензент Пімоненко Тетяна Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Сумський державний університет
Опис
Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методологічних засад та розробленню практичних рекомендацій щодо оцінювання розвитку енергетичного сектору України в контексті сталого розвитку та безпекових викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення економічної стійкості, національної безпеки та поступу у досягненні Цілей сталого розвитку в умовах повномасштабної війни та значного руйнування енергетичної інфраструктури.
За результатами динамічного аналізу публікацій, індексованих у міжнародній наукометричній базі даних Scopus у 2000–2025 рр., встановлено зростання наукового інтересу до проблем енергетики та сталого розвитку. Кількість публікацій, що поєднують ці тематики, зросла з 329 документів у 2020 р. до 28 862 у 2025 р. За результатами аналізу засобами VOSviewer та Google Trends визначено Китай, Індію та США як провідні країни у дослідженнях енергетики в контексті сталого розвитку.
Енергетичний сектор визначено як складну економічну систему, що охоплює виробництво, передачу, розподіл, споживання енергії та ринкові операції й безпосередньо пов’язана насамперед із ЦСР 7, 9 та 12. Розвинуто його структурно-логічні засади через виокремлення шести взаємопов’язаних етапів енергетичного ланцюга та ключових функціональних напрямів, серед яких технологічні інновації, підвищення енергоефективності, цифрова трансформація, впровадження інтелектуальних технологій та формування сталої енергетичної політики.
Удосконалено методичний підхід до інтегрального оцінювання сталого розвитку енергетичного сектору на основі Індексу енергетичної сталості (ІЕС). Підхід поєднує кореляційний аналіз, нормалізацію показників, метод головних компонент, агрегування індексу та прогнозування методом експоненціального згладжування. В Україні значення індексу у 2010–2018 рр. залишалося на рівні близько 0,5, після 2019 р. зросло до 0,804, а у 2021 р. досягло 0,99, після чого до 2023 р. спостерігалося його зниження. За оптимістичним сценарієм прогнозується зростання індексу до 0,79 у 2030 р. Обґрунтовано три сценарії розвитку енергетичного сектору України: базовий, оптимістичний та песимістичний.
Розроблено багаторівневий підхід до оцінювання переходу від традиційної до відновлюваної енергетики на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях. Статистичний аналіз дозволив встановити суттєві взаємозв’язки між розвитком відновлюваної енергетики, енергоємністю, використанням викопних палив та альтернативної і ядерної енергії. Україна посідає 56-те місце у досліджуваній системі енергетичного переходу, тоді як її регіональний розвиток залишається нерівномірним через воєнні дії та руйнування інфраструктури.
За результатами множинного регресійного аналізу підтверджено, що розвиток відновлюваної енергетики сприяє скороченню викидів CO₂ та економічної енергоємності. Збільшення потужності гідроенергетики на 1 МВт пов’язане зі скороченням викидів на 3,003 млн т CO₂-екв. Зростання частки альтернативної та ядерної енергії на 1% знижує енергоємність на 1,663 кг нафтового еквівалента на 1 дол. США ВВП, тоді як збільшення споживання відновлюваної енергії знижує її на 2,125 кг нафтового еквівалента на 1 дол. США ВВП.
Удосконалено методичні засади формування напрямів державної політики сталого розвитку енергетики шляхом кластеризації 112 країн за показниками Індексу енергетичної трилеми та Індексу енергетичного переходу. Визначено чотири моделі розвитку енергетики та відповідні вектори політики: інституційно-стабілізаційний, трансформаційний, диверсифікаційний та інноваційно-інтеграційний.
Удосконалено методичні підходи до аналізу соціально-економічних та інституційних передумов сталого енергетичного переходу в Україні із застосуванням методу головних компонент і структурного моделювання взаємозв’язків. Інституційний блок характеризується високою структурною стійкістю, тоді як у енергетичному блоці домінуючий вплив мають показники відновлюваної генерації та енергоємності. Показники відповідності моделі підтверджують її високу адекватність.
Розроблено дорожню карту трансформації енергетичного сектору України на 2025–2050 рр. на національному та регіональному рівнях. Вона охоплює чотири стратегічні напрями: електрифікацію на основі відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності, декарбонізацію енергетичного сектору та скорочення викидів CO₂, а також поступове зменшення попиту на викопне паливо з урахуванням ризиків реалізації.
Дата реєстрації
2026-09-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-07 / 2026-09-09
