Реєстраційний номер
0826U005253, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за правопорушення, вчинені виконавцями (державними або приватними) чи стосовно них
Здобувач
Нордіо Вадим Вікторович,
Керівник Курилюк Юрій Богданович
Опонент Митрофанов Ігор Іванович
Опонент Рощина Інна Олександрівна
Рецензент Чернявська Богдана Вадимівна
Рецензент Веселовська Наталія Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Національна академія управління"
Опис
У розділі 1 розглядаються загальнотеоретичні аспекти дослідження проблеми кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені виконавцями (державними та приватними) чи стосовно них. Діяльність виконавців як державних, так і приватних, щодо примусового виконання рішень, має адміністративно-правову природу з огляду на те, що відповідний державний примус застосовують передусім державні виконавці, які безпосередньо реалізують відповідну функцію держави, а також приватні виконавці, які виконують делеговані повноваження держави щодо примусового
виконання рішень; повноваження як державних, так і приватних виконавців є владними, оскільки спрямовані на задоволення публічного інтересу та здійснення впливу на поведінку сторін правового конфлікту, які добровільно не виконують рішень, ухвалених компетентними органами у порядку,
передбаченому законом. Адміністративно-правовий характер діяльності державних та приватних виконавців щодо примусового виконання рішень обумовлює їх спеціальні ознаки як суб’єктів кримінальних правопорушень, а саме службових осіб (представників влади), а не осіб, які здійснюють
професійну діяльність з надання публічних послуг. Вказані правопорушення становлять самостійну групу, що посягають на порядок здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання рішень. Видами таких кримінальних правопорушень є:
правопорушення, вчинені виконавцями (державними та приватними), якщо виконавці виступають суб’єктами кримінальних правопорушень (статті 358, 365-2, 368-4 КК України); правопорушення, що вчиняються стосовно виконавців (державних та приватних), якщо виконавці є об’єктом кримінальноправового впливу (частини 2, 3 ст. 342, ст. 343, ст. 347 КК України); правопорушення, які вчиняються у сфері примусового виконання рішень (статті 164, 165, 384, 385 КК України).
Розділ 2 присвячено кримінально-правовій характеристиці
правопорушень, вчинених виконавцями (державними та приватними). Зроблено такі основні висновки з аналізу судової практики щодо державних виконавців: суди у переважній більшості вироків не встановлювали, до якого виду службових осіб належали державні виконавці – до представників влади, осіб, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції; державні виконавці визнавалися службовими особами, а керівники структурних підрозділів та органів виконавчої служби – службовими особами, які займають відповідальне становище; значна кількість вироків щодо
функціонерів державних виконавців (начальників, заступників начальників відділів державної виконавчої служби тощо) – виправдувальні, вони досить часто оскаржуються до судів апеляційної та/або касаційної інстанції; переважна кількість вироків щодо державних виконавців, старших чи головних
виконавців – обвинувальні, якими затверджуються угоди про визнання винуватості та які досить рідко оскаржуються в апеляційному та/або касаційному порядках. Незалежно від посади, яку обіймають в органі виконавчої служби, виконавці є службовими особами, як виконують постійно,
тимчасово або за спеціальним повноваженням функцію представника влади та адміністративно-господарську функцію, а у разі зайняття керівної посади – ще й організаційно-розпорядчу функцію. Приватний виконавець одночасно є представником влади та виконує адміністративно-господарські функції, що дає підстави відносити його до службових осіб. Кримінально-правове значення має
правовий статус виконавців, який визначається наявністю в нього повноважень вчиняти відповідні дії у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішень у відповідних темпоральних межах (відкриття виконавчого провадження та винесення про це постанови; закінчення виконавчого
провадження з підстав, передбачених законодавством України).
Усі документи виконавця, які ухвалюються ним у виконавчому провадженні, відповідають ознакам офіційного документа. Відповідні документи виконавця складаються, видаються чи посвідчуються виконавцем як особою, уповноваженою на примусове виконання судових рішень. Складання
завідомо неправдивих документів не може вчинятися шляхом бездіяльності, а видача завідомо неправдивого документа не може ототожнюватися з його використанням.
Запропоновано виокремлювати такі ознаки зловживання повноваженнями (ст. 365-2 КК України): використання особою, яка надає публічні послуги, наданих повноважень чи пов’язаних з ними можливостей; вчинення відповідних дій всупереч інтересам професійної діяльності, яку особа здійснює;
охоплює як використання особами, які здійснюють професійну діяльність з надання публічних послуг, своїх повноважень чи пов’язаних з ними можливостей всупереч інтересам служби, так і вчинення ними дій, які явно виходять за межі наданих повноважень; мета одержання неправомірної вигоди
для себе чи інших осіб.
Дата реєстрації
2026-09-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-18 / 2026-09-19
