Реєстраційний номер
0826U005270, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Фортепіанна поетика як жанрово-історичний феномен та процес транскультурації: сучасні епістемологічні оцінки
Здобувач
Чжан Цзицзянь ..,
Керівник Самойленко Олександра Іванівна
Опонент Боршуляк Альона Мирославівна
Опонент Коновалова Ірина Юріївна
Рецензент Майденберг-Тодорова Кіра Ісааківна
Рецензент Щербакова Ольга Костянтинівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дисертації визначаються головні художньо-естетичні складові та системні музичнотворчі засади фортепіанної поетики як виконавсько-інтерпретативного феномена у історичному розвитку та індивідуально-авторському переломленні, також у процесі транскультураційних перетворень. Завдання дослідження полягають у тому, щоб: висвітлити категорії поетики у контексті теоретичного та емпіричного пізнання музики, також у взаємодії з поняттями поетизації та поетичності; визначити провідні жанрові епістеми у сучасній фортепіанній творчості, у тому числі довести засадниче значення та актуальне сучасне призначення феномена малої форми; дослідити феномен поетичності та принципи утворення музично-поетичних епістем у фортепіанній музиці у їх зв’язку з авторською самоактуалізацією; виявити культуротворчий механізм поетики фортепіанної інтерпретації та її залежність від технологічних інновацій фортепіанного виконавства; довести наявність іманентної музично-поетичної логіки фортепіанної творчості та її епістемічних підстав; розкрити сутність стильової концептуалізації та метод стильового полілогу у фортепіанній творчості; визначити природу авторських концептів у фортепіанному мистецтві, зокрема концепту «життя» у поетиці Гії Канчелі. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше: фортепіанна поетика вивчається як виконавсько-інтерпретативний феномен у процесі транскультураційних перетворень; відкривається єдність історичного та теоретичного підходів до визначення жанрових основ фортепіанної поетики, визначаються провідні жанрові епістеми фортепіанно-виконавської творчості; пропонується поглиблене епістемологічне визначення текстологічних умов фортепіанного формотворення, зокрема малої форми та мініатюри у її русі від раннього класицизму до романтизму та музичних стилів початку ХХ століття; поєднуються стильовий та концептологічний критерії оцінки еволюції фортепіанно-виконавської інтерпретативної поетики у ХХ столітті; розкривається своєрідність стильового полілогу у творчості Гії Канчелі; виявляється явище концептуальної інтеграціі жанрового і стильового змісту фортепіанної творчості як вершинного принципу фортепіанно-інтерпретативної поетики. Одержали подальший розвиток поняття жанрового стилю та поліжанровості; категорія полілогу. Уточнено явище музичного концепту та поняття стильової концептуалізації в музиці.
У Висновках роботи зазначається що теорія фортепіанної поетики має, як і сама фортепіанна творчість, складно-системну побудову, що передбачає послідовний розгляд активних компонентів музичного мислення, тобто таких, що дозволяють опосередковувати усі головні «герменевтичні обрії» фортепіанної творчості, враховувати їх жанрові та стильові показники й потреби. Поетика також розвивається як певна гносеологічна дисципліна, сфера знання, яка дозволяє порівнювати природні та штучні речі, виявляти культурні спроможності людини як діяльнісної істоти, тобто стосується вивчення усього досвіду існування людини у світі та у культурі, важливою частиною якої виступає мистецтво. Жанрова сторона фортепіанної поетики більше відображена – задана – у композиторському письмовому тексті, постає семіографічною, тобто знаково прописаною. Стильовий зміст, як безпосередньо комунікативний феномен, більше залежить від виконавської форми, тобто від усного буття музики, яке здійснює справжню музичну логіку – семіологію. Визначення специфічної фортепіанної риторики, що розвивається разом з текстовими умовами фортепіанного мистецтва, може вважатися вихідною прецедентною умовою виокремлення фортепіанної поетики, у цілому.
Явище авторського стилю та, відповідно, авторської стильової фортепіанної поетики веде до поняття стилю мислення або когнітивного стилю, що закономірно при розробці поняття авторської поетики. Зокрема висувається категорія піаністичного стилю – як такого, що передбачає здатність виконавця у процесі інтерпретативної реалізації музично-композиційної концепції поєднувати зовнішні умови комунікації та внутрішній стан, способи осмислення й переживання.
Поетика музичного виконавства є невід’ємною складовою загальної історичної поетики музичного мистецтва, а проблематика виконавської інтерпретації сприяє виокремленню феномена музично-мовної свідомості як такого, що здатен поставати формою існування художнього змісту музики.
Дата реєстрації
2026-09-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-18 / 2026-10-02
