Реєстраційний номер
0826U005272, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Еволюція ідеї та образу людини в оперному мистецтві: культурно-історичні та музично-семантичні фактори
Здобувач
Юй Гуаньцзин ..,
Керівник Вороновська Ольга Володимирівна
Опонент Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна
Опонент Гребенюк Наталія Євгеніївна
Рецензент Оганезова-Григоренко Ольга Вадимівна
Рецензент Горелік Лариса Маратівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дисертації розкривається значення категорії людини у вивченні жанрових особливостей та тенденцій історичної еволюції оперної творчості; виявляється музично-семантична основа образу людини в оперному мистецтві. Завдання дослідження полягають у тому, щоб: визначити структурно-семантичні чинники оперної репрезентації людської особистості; розкрити загальні мовно-поетичні засади та специфіку епіко-міфологічного напряму оперної концептуалізації; сформувати музикознавчі підходи до явища оперного героя, відкрити генеративну художньо-естетичну ідею образу оперного героя та її семантичні модифікації; простежити еволюцію семантики людяності в історичній еволюції образної системи оперної творчості; з’ясувати художньо-виконавські чинники концепту людини в оперному творі, у тому числі – призначення оперного вокального голосу; охарактеризувати музично-тематичні засоби персоніфікації оперного змісту, як у зв’язку з композиторськими інноваціями, так і на основі логіки виконавської інтерпретації; висвітлити феномен емерджентності у контексті оперної виконавської поетики, довести його значення у розвитку особистісних смислових компонентів оперної творчості. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше пропонується категоріально уточнений та розвинений людинознавчий підхід до поетики та семантики оперної творчості, розкривається оперознавчий сенс понять «оперна людина», «ідея людини в опері», «образ оперного героя»; доводиться значення міфу та міфологізації у становленні оперного жанру як передумови розвитку епічного начала оперної образності, зокрема у зв’язку з релігійною тематикою; розкривається своєрідність музичного тематизму в опері та його мовно-мовленнєвих чинників як призначених для відтворення динаміки оперного персонажно-рольового образу; запроваджується поняття семантики людяності, котре пояснюється шляхом текстологічного аналізу, набуває нового музикознавчого резонансу; залучається поняття емерджентності, визначаються інтерпретативні передумови емерджентності у поліфункціональній художній структурі оперного твору. Одержали подальший розвиток поняття біблійного історизму; стильові характеристики європейської романтичної опери. Уточнено поняття «внутрішнього світу».
У Висновках зазначається, що категорія «оперна людина» суміщає музикознавчий, естетико-аксіологічний, історико-культурологічний та семіологічний пізнавальні підходи, дозволяє вказувати на специфічний мистецький феномен, котрий моделює та поєднує ті компоненти людської екзистенції, котрі забезпечують її присутність у трьох головних життєтворчих вимірах: буттєвому (онтологічному), історичному (гносеологічному та епістемологічному), психологічному (феноменологічному). Саме синтетична природа опери дозволяє найбільш повно та сугестивно глибоко виявляти природу людини у мистецькій сфері, що може оцінюватись як довершена, піднесена й взірцева, відмінна від реальної дійсності, але гранично наближена до актуальних засобів художнього діяння – словесно-літературних, візуальних сценографічних, музично-композиційних; за даними трьома групами засобів знаходяться родові етико-естетичні критерії видового розподілу мистецтва, а саме, епос, драма з тенденцією трагедизації та лірика; вони репрезентують плани онтологічних, історіологічних та психологічних характеристик.
Парадигматичним явищем щодо оперної творчості, з боку і змісту, і формотворення, є міфологізація, що отримує специфічне переломлення у царині оперних текстів: головними героями та визначальними «дійовими особами» оперної міфології є не боги, а люди, недарма опера успішно розвивається в ту історичну добу, коли теоцентрична картина світу змінилась на антропоцентричну. Оперна міфопоетика цілком підпорядкована ідеї людини, розвивається навколо неї, але, при цьому, не навколо ідеї звичайної «житейської» людини, а навколо тої, що вже сформована мистецьким досвідом культури, тобто виростає з існуючих художніх уявлень про людину.
Плани оперної концептуалізації міфопоетичного змісту базуються на залученні музично-композиційних, літературно-поетичних словесних та видовищних сценічно-хронотопічних чинників; оцінним критерієм усіх трьох концептуальних планів оперної поетики є критерій естетичної гармонії – краси, насамперед у відтворенні образу людини. Саме в першій половині XX століття відбувається значне розширення варіантів трактування міфологічних сюжетів, що породжує вражаюче різноманіття як форм поводження з міфом, так і його функцій.
Дата реєстрації
2026-09-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-09-18 / 2026-10-01
