Дисертація доктора філософії. Вітушко Максим Юрійович. Роль штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень: світовий досвід та перспективи для України

Реєстраційний номер

0826U005322, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

23-09-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Роль штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень: світовий досвід та перспективи для України

Здобувач

Вітушко Максим Юрійович,

Керівник Стойко Олена Михайлівна
Опонент Хома Наталія Михайлівна
Опонент Завгородня Юлія Володимирівна
Рецензент Костецька Тетяна Анатоліївна
Рецензент Кукуруз Оксана Володимирівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертація присвячена комплексному вивченню ролі штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень у контексті світового досвіду та перспектив для України. У роботі обґрунтовано актуальність теми з огляду на дедалі ширше використання інструментів штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень, зокрема органами публічної влади та політичними акторами. Основні результати, що характеризують елементи наукової новизни, полягають у тому, що уперше проведено комплексне міждисциплінарне дослідження для з’ясування наслідків використання штучного інтелекту в діяльності органів публічної влади та політичних акторів у ході прийняття політичних рішень. Вперше у вітчизняній політології виділено та проаналізовано роль алгоритмічних систем, у тому числі і штучного інтелекту, на трьох основних етапах прийняття політичного рішення: розробки, впровадження та застосування. На етапі розробки важливими компонентами є: формулювання проблеми, збір даних, інтеграція даних та закупівлі. На етапі впровадження важливими чинниками виступають прозорість, користувацький досвід та довіра. Прозорість може стосуватися багатьох аспектів, зокрема вихідного коду та припущень моделювання, деталей наборів даних, внутрішніх обговорень, обґрунтувань фактично вжитих заходів, контрактів та бюджетування. На етапі застосування основними труднощами є: оцінка і підтримка; зворотний зв’язок; помилки та розширення функціоналу. Доведено, що широке застосування штучного інтелекту органами публічної влади означає фундаментальну зміну в логіці управління, що зосереджується на автоматизації завдань, дій та прийняття рішень, що проявляється у: 1) переході від статистичного прогнозування до індуктивного управління; 2) відході від обчислювальної парадигми, заснованої на правилах, оскільки штучний інтелект діє за логікою асоціації та оптимізації, використовуючи поняття «сімейної схожості», тобто має місце перехід від заздалегідь встановлених правил до асоціативного мислення та оптимізації; 3) зміні типів даних, що використовуються для аналізу. Відзначено, що вихід за рамки статистичного підходу, який передбачає використання штучного інтелекту органами публічного управління для прийняття політичних рішень, матиме такі далекосяжні наслідки: 1) переосмислення громадянства, оскільки виникає питання про те, хто належить до їхніх громадян, і що вважається їхньою територією; 2) перехід від дедуктивного до індуктивного управління державою: відхід від деліберативної моделі політики, де політичні рішення обговорюються, оскаржуються та узгоджуються, на користь технократичної моделі, де рішення ґрунтуються на аналітичних висновках та прогнозах, що базуються на даних; 3) поява нових категорій населення, з більш фрагментованими ідентичностями. Доведено, що штучний інтелект як радикальна технологічна інновація може бути швидко впроваджена в Україні з огляду на кризу, породжену російсько- українською війною, відповідно до концепції соціотехнічних переходів. Соціотехнічні перетворення – це технологічні зміни, які трансформують спосіб функціонування суспільства, зокрема у сферах транспорту, комунікацій та житлового будівництва, що відбуваються в процесі переговорів, суперечок та боротьби за владу між місцевими акторами. Кризи легітимізують зміни, створюють підстави для введення надзвичайного стану та дозволяють змінювати або обходити чинні правила, тим самим відкриваючи «вікно можливостей» для змін. Російсько- українська війна є не лише кризою, а й стимулює проривний розвиток технологій, що використовуються у військовій сфері, у тому числі і штучного інтелекту. Це створює сприятливі передумови для конвергенції: використання військових технологій у цивільному секторі. Обґрунтовано, що використання штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень може призвести до ослаблення легітимності органів, які їх приймають. На основі моделі Д. Істона виділено такі види легітимності як: 1) легітимність вхідних даних, 2) легітимність процесу та 3) легітимність результатів, та проаналізовано особливості впливу ШІ на кожен з них. Легітимність вхідних даних залежить від ступеня демократичного контролю над алгоритмічним прийняттям рішень та здатності реагувати на потреби громадян. Легітимність процесу базується на ефективності та справедливості процедур, що забезпечують врахування демократичних пропозицій у процесі формування політики. Тому загрозу становлять відповідність стандартам процедурної справедливості, ефективність механізму стримувань і противаг. Загроза легітимності результатів виникає тоді, коли застосування алгоритму не призводить до реалізації цінностей, які громадяни вважають важливими, насамперед йдеться про дискримінацію (упередженість) та відсутність людського контакту. Крім того впровадження нових технологій може виявитися надто затратним та неефективним.

Дата реєстрації

2026-09-28

Додано/оновлено в НРАТ

2026-09-28 / 2026-10-12